Характеристики маши мироновой и швабрина. Капитанская дочка УРОК ЧЕРЕЗ 20МИНУТ

Найулюбленіший письменник, найулюбленіша книга є у кожного. І у кожного вони свої. І зазвичай їх декілька. Я людина, яка читає, тому у мене улюблених книг багато. У улюбленого письменника подобається багато чого, якщо не все. Чиї книги ви прочитали на одному диханні, не оглядаючись і не перемикаючись на інші, поки не перечитаєте все у цього автора, чиїми книгами ви зачитувалися, чиї книги ви завжди матимете на полиці поруч з ліжком, чий стиль видається таким оригінальним, таким цікавим і неповторним,чий стиль так близький – це і є улюблені книги.

Мій улюблений твір світової літератури – це «Капітанська дочка» О. С. Пушкіна. В цьому творі автору вдалось розкрити образи героїв, природи. Вдалося також передати дух тієї епохи. Цей твір хочеться перечитувати безліч разів. І ніколи не втомишся це робити. Читаючи, ти уявляєш себе на місці Мар’ї Іванівни, думаєш, як би я поступив на її місці. Переживаєш за долю героїв. Саме тому «Капітанська дочка» один з моїх улюблених творів.

Повість починається з епіграфа: «Бережи честь змолоду», що змушує нас замислитись, про що ж цей твір. Головним героєм твору є Петро Андрійович Гриньов, молодий сержант гвардії. Він гарний, розумний, трохи знав французьку мову. До шістнадцяти років був, як він сам говорив, недорослем, ганяючи голубів і граючи в чехарду з дворовими хлопцями. Але в один момент усе змінилося, його направляють на службу. А Петро уявляє собі, що служба ця – розвага. Але батько направив Петрушу до Оренбурзької губернії в Білогірську фортецю. Петро засмутився, плани його валилися, бо замість офіцера гвардії в Петербурзі, він – якийсь сержант ще й у Білогірської фортеці. Далека дорога в фортецю його пригнічує. Ось кілька рядків: «Я наближався до місця мого призначення. Навколо мене простягалися сумні пустелі, пересічені пагорбами і ярами. Все було покрито снігом. Сонце сідало. Кибитка їхала по вузькій дорозі, або точніше по сліду, прокладеному селянськими саньми». В кибитці йому приснився сон. І як виявилося пізніше, сон цей був віщим.

Приїхавши в Білогірську фортецю, він знайомиться зі Швабриним. Швабрин на перший погляд був приємною людиною, але пізніше стане ясно, що це зрадник. Зрадник Батьківщини, зрадник свого народу. Він боявся смерті, і у що б то не стало, робив усе, аби домогтися свого. Нехай навіть це буде коштувати життя батькові Мар’ї Іванівни. Та повернемося до їх знайомства. Швабрін розповідає Петруші про капітанську доньку Мар’ю Іванівну. Він описує її як довершену дурочку. І, природно, якщо Вам описують людину з поганого боку, то і ставлення у Вас до неї буде не дуже хороше.

При першому знайомстві з Марією Іванівною Петро дійсно дивиться на неї, як на поганулю, але варто було йому придивитися, як Петро розуміє, що тут інше. Маша була дівчиною років сімнадцяти, круглолиця, рум’яна, зі світло-русявим волоссям, гладко зачесаним за вуха, які у неї так і горіли. Маша спочатку сторонилася Петра. Та через кілька тижнів це минулося. Гриньов знайшов у ній розсудливу й чутливу дівчину. Петро закохався. І тут він пише чудові вірші. Дуже чутливі, окрилені:

Объяснение: