Які риси характеру людей приваблювали ліричну героїню в дитинстві (Леся Українка

Объяснение:

Леся Українка народилася на чарівній Волині у дворянській сім"ї — Олени та Петра Косачів. Родина Косачів була незвичайною, адже дала світові кількох письменників. Мати — Письменниця Олена Пчілка (оповідання "Сосонка"). Літераторами, громадськими діячами, науковцями були дядько (брат матері — Михайло Драгоманов), його дружина. Але найзнаменитішою стала, звичайно, Леся Українка.

Діалог

Після вечері сім’я збиралася в батьківському кабінеті. Це була невелика, зі смаком опоряджена кімната – улюблене місце дітей і дорослих. На стіні, у вишитих Ольгою Петрівною рушниках, висів портрет Шевченка з пишними козацькими вусами, в пальті і чорній смушевій шапці, а далі – фото господарів, рідних і знайомих та самої Ольги Петрівни – в довгому білому платті, з трояндою на грудях.

Згадує Мати Лесі — Олена Пчілка

Мати: Моя донька, Лесенька, з дитинства була хворобливою дитиною.

Коли їй було 6 років, ми пішли до річки святити воду. Це було саме на Водохреща. Трапилося нещастя : Леся провалилася, промочила ніжки, потім застуда. Ми з чоловіком навіть не здогадувалися, що в майбутньому це буде хвороба на все життя. Леся страждала від страшних болів, мовчки переносила операції. До школи, звісно, ходити не могла. Тому навчалася вдома з нашою до

Родина була великою. ось так згадує Лесю її сестра - Ольга

                                б. н. полевому - ну, что ты плачешь, медсестра? уже пора забыть - не может и пора.- и улыбнулась виновато. среди веселья и печали и этих праздничных огней сидят в кафе однополчане в гостях у памяти своей. их стол стоит чуть-чуть в сторонке. и, от всего отрешены, они поют в углу негромко то, что певали в дни войны. потом встают, подняв стаканы, и молча пьют за тех солдат, что на руси и в разных странах под обелисками лежат. а рядом праздник отмечали их дети - внуки иль сыны, среди веселья и печали совсем не знавшие войны. и кто-то молвил глуховато, как будто был в чем виноват: - вон там в углу сидят солдаты - давайте выпьем за все с мест мгновенно повскакали, к столу затихшему пошли - и о гвардейские стаканы звенела юность от души. а после в круг входили парами, но, возымев над всеми власть, гостей поразбросала "барыня". и тут же пляска началась. и медсестру какой-то парень вприсядку весело повел. он лихо по полу ударил, и загудел в восторге пол. вот медсестра уже напротив выводит дробный перестук. и, двадцать пять годочков сбросив, она рванулась в тесный круг. ей показалось на мгновенье, что где-то виделись они: то ль вместе шли из окруженья в те злые памятные дни, то ль, раненного, с поля боя его тащила на себе. но парень был моложе вдвое, пока чужой в ее судьбе. смешалось все - улыбки, краски. и молодость, и седина. нет ничего прекрасней пляски, когда от радости она. плясали бывшие солдаты, нежданно встретившись в пути с солдатами семидесятых, еще мальчишками почти. плясали так они, как будто вот-вот закончилась война. как будто лишь одну минуту стоит над миром тишина.