Склады жартивливи вирш обыгравший пару слив лексичного значення​

Мабуть, кожна людина вважає, що її місто, або село, де вона народилася і живе, - найкращий куточок землі. та це і зрозуміло, бо це місце - єдине, неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило тебе своєю красою, подарувало друзів. ти - його часточка, його любий син і надія.  таким для мене є мій дніпропетровськ - добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. у ньому дивовижно переплітаються сива й славна давнина і запал молодості, модернізовані новобудови й величезні шедеври архітектури минулих століть. він серйозний і водночас веселий, гомінкий і поважно тихий. він гордо несе свою славу день за днем із покоління в покоління вже близько трьох з половиною століть.  я люблю його щирою й ніжною любов'ю. найбільше він подобається мені у весняному цвітінні каштанів і яблунь, сповнений ароматом квітучого бузку і свіжого зеленого вбрання. яскраве сонце заливає свіжі асфальти і молоду траву, віддзеркалюється у вимитих відчинених шибках.  а який він загадково-дивний взимку! цієї пори він найошатніший увечері, коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовуються і затихають будинки.  золотом вкриває мій дніпропетровськ осінь. мені здається, вона у нас особлива, може, це тому, що в місті багато дерев, особливо кленів, і коли вони своє листя нам під ноги, вся земля стає золотою. кому як, а мені жаль наступати на цю красу.  літо розмальовує вулиці дніпропертровська різнобарв'ям. та, зізнаюся, я чомусь не дуже люблю моє місто влітку. може тому, що після прозорої дзвінкої весни на нього лягає спека, пилюка і загазоване повітря. стає сумно. хоч, може, цей сум має іншу причину? літні канікули розлучають мене з багатьма друзями.  йду вулицями дніпропетровська, зливаюся з перехожими і відчуваю себе господарем (вірніше сказати - одним із господарів) рідного міста. бо пройде зовсім небагато часу - і його буття залежатиме від мене і таких, як я. це саме нам дбати про наше місто вже через декілька років, і від нас залежатиме його майбутнє. я впевнений: якщо і надалі в серцях наших палатиме вогонь любові до дніпропетровська, то повік не згасне його слава!