Що привезли дід Кібчик з онуком до Вирвизуба ответьте умоляю надо (это про джури Козака швайки)

Уповісті «інститутка» марко вовчок відобразила образ простої селянської дівчини устини. тема знедоленого життя жінки-кріпачки вперше нам зустрічається в творах великого кобзаря. а марко вовчок талановито розробила цю тему в прозі. образ устини — це образ українського народу, що відзначається винятковим оптимізмом і здатністю легко сприймати проблеми. устина, головна героїня повісті, життєрадісна попри всі негаразди: «люди дивуються, що я весела: надійсь горя-біди не було, мене й б'ють (бодай не згадувати) — не здержу серця, заплачу, а роздумаюсь трохи — сміюся». безумовно, що красива й багата душею молода дівчина приваблює читача. досить показовим є той факт, що героїня сприймає навколишню дійсність поетично, їй притаманна спостережливість, уважність до всього, що її оточує. у подружньому житті устина вірна чоловікові, її почуття справжні: глибокі й безкорисливі. простій селянській дівчині притаманне дійсно християнське почуття всепрощення. навіть після тяжких знущань панночки, коли устина захворіла від побоїв, вона не виявляє гніву, а лагідно думає: «таке молоде, а таке немилосердне, господи». вона сама не стає на шлях активної боротьби проти кріпосників, але думками, бажаннями поділяє і підтримує сміливі протести свого чоловіка прокопа. усе своє життя устина мріяла про краще життя, відчувала біль свого народу й щиро йому співчувала. протягом усього твору вона виявляє лише позитивні сторони свого характеру. після того як прокіп намагався захистити устину від побоїв і потрапив у москалі, вона й у цій важкій ситуації залишається людиною, багатою душею. вона не покинула свого чоловіка напризволяще, а поїхала-за ним як жінка дійсно любляча й віддана. уже сім років устина чекає свого прокопа, але не втрачає надію на краще, сподівається на щасливе майбутнє. у повісті «інститутка» марко вовчок підкреслює могутню силу українського народу, його прагнення до визволення з-під гніту гнобителів.