У рядках “Ой ти дівчино, ясная зоря! Ти мої радощі, ти моє горе!” використано * 1)антитезу
2)метафору
3)порівняння
4)контрастне зіставлення

Вірш Івана Франка “Ой ти, дівчино, з горіха зерня” — надзвичайно прониклива і мелодійна лірика. Автор, який пристрасно досліджував фольклор, основою вірша обрав народну пісню і органічно розвинув її мотиви. У поезії поєднане багатство художніх засобів і весь спектр душевних переживань ліричного героя.

Радимо вам вивчити цей вірш напам’ять!

Вірш Івана Франка “Ой ти, дівчино, з горіха зерня” він увійшов до збірки поезій Івана Франка «Зів’яле листя», що вийшла 1886 року.

«Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» написано на зразок української народної ліричної пісні «Ой ти, дівчино, горда і пишна…». Франко описує красу дівчини, використовуючи фольклорні мотиви і порівняння, властиві народній пісні.

Віршований розмір: п’ятистопний хорей.

Тема: страждання ліричного героя із-за неподіленого кохання.

Ідея: ліричний герой закоханий, він дивується тому, як різні якості характеру поєднуються у його коханої — уста — «тиха молитва», а слово — «гостре, як бритва». Дівчина горда, зрозуміти її і здобути прихильність, — як дістати зернятко із твердого горішка, — дуже важко. Почуття любові ліричного героя таке сильне, що він ладен «згубити душу», вважає це і своєю радістю, і своїм горем.

Крепостной герасим жил у барыни и был обязан выполнять все ее приказы.барыня приказала утопить ему муму,так как ей был важен только свой покой, она думала лишь о себе. как крепостной, герасим не посмел ослушаться старую барыню, не мог не выполнить ее приказ.герасим потерял все, что ему было дорого. в конце рассказа автор пишет, что герасим больше никогда не заводил собак, никогда так и не женился. он понял, что любовь, привязанность делает его уязвимым, зависимым. теперь ему были нипочем законы крепостного права, ему больше нечего было терять. не могли ему придумать большего наказания, чем он уже пережил