Есе на тему лірика сюсюри​

Володимир Миколайович Сосюра - представник високого поетичного світу, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами донецькі ночі й цвіте різнобарв'ям Україна. Він - тонкий лірик і творець розгорнутих ліро-епічних полотен.

Народився В. Сосюра на станції Дебальцеве (нині Донецької області). За своїм національним походженням Володимир Миколайлович - не українець. По батькові він - француз. Про це В. Сосюра неодноразово згадує у своїх віршах і споминах. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем.

Мати поета - Марія Данилівна Локотош - мадярка, робітниця з Луганська, займалася хатнім господарством.

Дитячі роки майбутнього поета минули у с. Третя Рота (нині м. Верхнє), у старій хворостянці над берегом Дінця, де в одній кімнатці тулилися восьмеро дітей і батьки. Одинадцяти років В. Сосюра йде працювати до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом. Початкову освіту здобуває під опікою батька, зачитується пригодницькою літературою (Майн Рід, Жюль Верн, Фенімор Купер), віршами О. Кольцова та І. Нікітіна. 1911 р. вступає до міністерського двокласного училища у с. Третя Рота.

До зацікавлень дитячих літ Володимира належали Гомер і Ф. Шіллер, Т. Шевченко і М. Гоголь, О. Пушкін та І. Франко. А разом з ними - А. Бєлий, О. Апухтін, М. Вороний, О. Олесь, С. Надсон.

Свої перші поетичні спроби російською мовою В. Сосюра відносить до 1914 р. (усі рукописи загинули у роки Першої світової війни). 1914 р. він вступає до трикласного нижчого сільськогосподарського училища у с. Яма, але смерть батька (1915) змушує його залишити навчання й працювати на содовому заводі учнем маркшейдерського бюро. Восени 1916 р. В. Сосюра повертається до училища, аби пробути тут до буремної осені 1918 р.

Поет вірить у революційне оновлення життя і разом з тим болісно, гостро реагує на драму громадянської війни, що відбито ним у вірші "Брат на брата".

Объяснение:

валерій олександрович шевчук народився в житомирі у родині шевця.

закінчив школу, пробував вступати у львівський лісотехнічний інститут. працював підсобним робітником у час ремонту плужненського аграрного ліцею.

закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод.

вступив на історико-філософський факультет київського університету.

почав писати новели.

дебютував оповіданням «настунька» про т. шевченка в збірнику «вінок кобзареві», що вийшов у житомирі. літературна студія «січ» видала стінну газету «заспів», в якій було надруковано оповідання в. шевчука «щось хочеться». написав 18 коротких новел і першу статтю «с. васильченко в коростишівській семінарії» для житомирського збірнику.

відправлений до житомира власним кореспондентом газети «молода гвардія» в листопаді був взятий до армії, служив у мурманській області. в армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.

повернувся додому.

закінчив повість «середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя.

вийшла книжка «серед тижня». в. шевчук став членом спілки письменників україни.

написав повість «золота трава» (надрукована в 1984р.) і перший варіант повісті «мор».

книга «крик півня на світанку».

книга «долина джерел».

книга «на полі смиренному».

книга «барви осіннього саду».

шевчуку присвоєне звання «заслужений діяч польської культури».

ведучий історичного клубу «літописець» при спілці письменників україни.

винагороджений «орденом князя ярослава мудрого» v ст.

лауреат державної премії україни ім. т. шевченка, премії фонду антоновичів, літературних премій ім. є. маланюка, о. пчілки, о. копиленка, і. огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «визнання».