Задания 1.Определите политические и социально экономические причины крестовых походов

Вставьте номера утверждений в соответствующие столбцы.

1) Стремление итальянских городов-республик (Венеция и Генуя) утвердиться на берегах Средиземного моря и контролировать торговые пути в Месопотамию, Аравию и Индию

2) Стремление Римского папы расширить сферу своего влияния и получить новые источники доходов

3) Увеличение численности населения в Европе

4) Право майората – наследование отцовских земельных владений только старшим сыном, поэтому появился слой безземельных рыцарей (младшие сыновья феодала)

5) Представления жителей Европы о несметных богатствах Востока

6) В конце 1080-х – начале 1090-х череда стихийных бедствий (суровые зимы, наводнения) и эпидемий (прежде всего «горячки» и чумы)

7) Европейская земля не в состоянии прокормить людей, поэтому для сохранения христианского населения необходимо завоевание богатых земель на Востоке

8) Экономический кризис, охвативший Западную Европу и приведший к обеднению всех слоёв населения

9) Стремление Католической церкви поднять свой пошатнувшийся авторитет

10) Опасение перед распространением ислама

Политические Социально-экономические

​

ну ок я зроблю отак

Відповідь:

Після поразки революції 1905-1907 рр. серед певної частини правлячої верхівки визрівало розуміння того, що політика репресій і заборон може стати на заваді подальшого розвитку країни, що необхідні реформи, котрі б динамізували процес капіталістичного розвитку. Ініціатором таких змін став голова уряду П. Столипін. Він запропонував провести в Росії аграрну реформу, яка мала розв'язати не лише економічні, а й гострі політичні проблеми. П. Столипін прагнув створити міцну верству заможних селян. З цією метою було прийнято кілька законодавчих актів. Закон, прийнятий Думою 9 листопада 1909 р., давав право сільській громаді переходити на хутори. В Україні тоді не існувало общинного землекористування, але було так зване подвірне землеволодіння, тобто земля вважалася власністю великої родини, її не можна було продавати чи ділити. Новий закон дозволяв кожному вийти з подвірного господарства і стати власником своєї землі. Головне гальмо в розвитку сільського господарства П. Столипін убачав саме в "общині", до якої були, мов ланцюгом, прикуті селяни і контроль якої постійно тяжів над ними. Селянин не міг покинути її, не міг продати землю, бо вона належала общині.

Тільки угіддя, ліси та сіножаті залишалися після столипінської реформи у спільному володінні. Законодавчі акти, прийняті Думою з питань аграрної реформи, не тільки проголошували, а й значною мірою гарантували право селянина на власну землю. Зокрема, селяни могли брати кредити в Селянському поземельному банку для облаштування господарства. Передбачалися піднесення агрокультури, реорганізація місцевого самоуправління, запровадження загальної початкової освіти та інші заходи.