Кочевничество – исторически сформировавшаяся хозяйственно-культурная общественная система. Собственностью считался , а земля была собственностью общества. Из-за увеличения поголовья скота людям приходилось часто менять пастбища. В результате этого появилась кочевое скотоводство. В кочевых племенах разводили
и лошадей. Они могли круглый год находиться на подножном корму тебеневать – добывать из-под снега корм. Особо ценились
. На них ездили верхом, пили молоко, ели мясо, использовали как транспорт.

А что делать надо

скот. Лошади

Объяснение:

Згодом на Україні утворилися ін. типи сільс. поселень: виселки — поселення, які відокремилися від С. або виникли на нових місцях, відображаючи різні етапи освоєння земель; слободи; хутори (дворища, дими) — однодвірні невеликі оселі, формування яких пов’язане з розвитком капіталіст. відносин у сільс. госп-ві. Деякі сільс. поселення звалися кутками (таку ж назву мали окремі частини С.), селищами або землями. Серед малодвірних поселень укр. Степу можна назвати тимчасові, розташовані поза Січчю, оселі запороз. козацтва — зимівники.

Формування сіл в Україні та їхній істор. розвиток відбувалися відповідно до вимог с.-г. вир-ва, можливостей раціонального здійснення процесів життєдіяльності, зокрема зручності розміщення щодо оброблюваних земель, транспортних шляхів, водних ресурсів, рельєфу, ґрунтів, рослинності. Крім того, розвиток сільс. поселень був пов’язаний із цілим комплексом вироб., госп. і правових норм. У заг. вигляді дослідники розрізняють такі осн. типи топографічного розміщення С.: прирічковий, приозерний, яружно-балочний, водоподільно-степовий. У плануванні сіл, тобто розташуванні в них вулиць, майданів, осель, а також їх забудові, виділяють осн. види: гніздові, кучові, безсистемні, рядові, вуличні та ін.