Паспорт головного героя в творі "Мазепа"​

Объяснение:

Поема «Мазепа» Байрона заснована на легенді з життя гетьмана Івана Мазепи, її аналіз до визначити, яка тема, ідея, проблематика, хто головні герої твору. Зміст “Мазепа” Байрон аналіз (паспорт) Образ Мазепи у поемі Байрона Символічні образи “Мазепа” Байрон Сюжет “Мазепа” Історія написання поеми «Мазепа» “Мазепа” Байрон аналіз (паспорт) Автор – Джордж Байрон Рік написання – 1818 Жанр – поема Поема Дж. Байрона — це ліро-епічна поема, монолог-сповідь Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви Тема – страждання самотнього і приреченого гетьмана України. Ідея – оспівування мужності та витримки, самовладання у найтяжчих випробуваннях, возвеличення незламності духу під ударами долі. Головні герої поеми “Мазепа”: Гетьман Іван Мазепа – головний герой Карл XII дружина графа Фальбовського Тереза. Композиція. 20 невеликих розділів Історичні події, зображені у творі: розгром шведів російськими військами Петра I під Полтавою 1709 року та втеча Мазепи з Карлом XII до Туреччини Образ Мазепи у поемі Байрона  Гетьман зображений на початку й наприкінці твору людиною похилого віку, йому 70 років. Сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації. Він не може змінити хід історії, але завжди береже свою честь і гідність, залишається людяним. Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він змінюється зовнішньо під вагою прожитих років, але зберігає головне: мужність, силу, тверезість розуму, шляхетність. – Риси романтичного героя в образі Мазепи. Він похмурий, самотній, вірний високим ідеалам (кохання, дружби, свободи, вірності вітчизні), волелюбний, внутрішньо незалежний. – Риси «байронічного героя» у характері Мазепи. «Шляхетний злочинець», самотній, нескорений, волелюбний, бунтар зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи»; смілива вдача, могутня воля, титанічна постать Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею. Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили героя. Вороння символізує смерть. Степ — вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися на його життєвому шляху. Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії. Образ вершника Мазепи це символ: неспокійної душі; – нескореної сили; постійної небезпеки; уособлення вільної людини; символ свободи, нації. Поема «Мазепа» – романтична поема  „ Мазепа”- це ліро- епічна поема . Поява так званих мішаних жанрів була характерна для романтизму.  Зацікавила поета сама легенда, що була таємничою, ефектною, небуденною.  Романтиків завжди цікавили неординарні особистості, масштабні постаті. Мазепа – саме такий.  Експресивні вираження переживань, чіткі логічні позиції, антитеза- (насильство-беззахисність, тиран-жертва, завойовник-завойований) – все це вказує на приналежність до романтизму. Сюжет “Мазепа”  Поема побудована у формі розповіді-сповіді головного героя твору — старого гетьмана Мазепи.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/mazepa-bayron-analiz/

Поема «Мазепа» Байрона заснована на легенді з життя гетьмана Івана Мазепи, її аналіз до визначити, яка тема, ідея, проблематика, хто головні герої твору. Зміст “Мазепа” Байрон аналіз (паспорт) Образ Мазепи у поемі Байрона Символічні образи “Мазепа” Байрон Сюжет “Мазепа” Історія написання поеми «Мазепа» “Мазепа” Байрон аналіз (паспорт) Автор – Джордж Байрон Рік написання – 1818 Жанр – поема Поема Дж. Байрона — це ліро-епічна поема, монолог-сповідь Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви Тема – страждання самотнього і приреченого гетьмана України. Ідея – оспівування мужності та витримки, самовладання у найтяжчих випробуваннях, возвеличення незламності духу під ударами долі. Головні герої поеми “Мазепа”: Гетьман Іван Мазепа – головний герой Карл XII дружина графа Фальбовського Тереза. Композиція. 20 невеликих розділів Історичні події, зображені у творі: розгром шведів російськими військами Петра I під Полтавою 1709 року та втеча Мазепи з Карлом XII до Туреччини Образ Мазепи у поемі Байрона  Гетьман зображений на початку й наприкінці твору людиною похилого віку, йому 70 років. Сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій ситуації. Він не може змінити хід історії, але завжди береже свою честь і гідність, залишається людяним. Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він змінюється зовнішньо під вагою прожитих років, але зберігає головне: мужність, силу, тверезість розуму, шляхетність. – Риси романтичного героя в образі Мазепи. Він похмурий, самотній, вірний високим ідеалам (кохання, дружби, свободи, вірності вітчизні), волелюбний, внутрішньо незалежний. – Риси «байронічного героя» у характері Мазепи. «Шляхетний злочинець», самотній, нескорений, волелюбний, бунтар зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи»; смілива вдача, могутня воля, титанічна постать Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею. Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили героя. Вороння символізує смерть. Степ — вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися на його життєвому шляху. Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії. Образ вершника Мазепи це символ: неспокійної душі; – нескореної сили; постійної небезпеки; уособлення вільної людини; символ свободи, нації. Поема «Мазепа» – романтична поема  „ Мазепа”- це ліро- епічна поема . Поява так званих мішаних жанрів була характерна для романтизму.  Зацікавила поета сама легенда, що була таємничою, ефектною, небуденною.  Романтиків завжди цікавили неординарні особистості, масштабні постаті. Мазепа – саме такий.  Експресивні вираження переживань, чіткі логічні позиції, антитеза- (насильство-беззахисність, тиран-жертва, завойовник-завойований) – все це вказує на приналежність до романтизму. Сюжет “Мазепа”  Поема побудована у формі розповіді-сповіді головного героя твору — старого гетьмана Мазепи.

Объяснение:

Низкие козлы покрыты были уже длинными дубовыми досками, которые прогибались под тяжестью жареных уток, рыбы, пирогов, эля и заморского вина.

Три десятка молодцов в зелёных кафтанах уселись за стол и так дружно принялись работать челюстями, как будто отродясь ничего не ели.

И каждый с усмешкой следил за тем, как старательно потчует Робин долгожданного гостя. Потому что таков был обычаи у лесных охотников: сперва накормить знатного путника до отвала, а потом облупить, как яичко. Только Билль Белоручка сидел в дальнем конце стола и хмурился, не спуская с рыцаря глаз, да Скателок неодобрительно посматривал то на отца Тука, то на Робина: ему жаль было злосчастного гостя.

Весёлый стрелок не спросил у рыцаря ни имени, ни цели его пути.

– Нынче дичь в лесах хороша и рыбы много в прудах. Нет страны краше старой Шотландии, нет в Шотландии леса, что поспорил бы с Шервудом и Бернисдэлем.

Так приговаривал Робин. И молодцы ухмылялись и переглядывались друг с дружкой, потому что изо дня в день весёлый стрелок повторял эти слова рыцарям и монахам, а те от страху давились куском жирной дичины и никак не могли донести до рта кубок тёмного эля, не расплескав его дрожащей рукой.

Наконец гость окончил обед и утёр рот рукой. А Робин Гуд, по обычаю вольницы, обратился к нему с учтивым вопросом:

– Хорошо ли поел ты, сэр рыцарь?

На это рыцарь ответил:

Двенадцать месяцев в году, и самый весёлый – май. Однако и позднею осенью молодцы в Бернисдэльском лесу проводили время славно.

Дым костров поднимался к высоким тёмным сводам пещеры.

Свежая дичина клокотала в котлах, дразня стрелков удивительным ароматом.

– Не пора ли нам обедать, Робин? – спросил Билль Статли. – У меня в желудке сто тысяч чертей дерутся на кулачки. Погляди на фриара Тука: он и так похудел после драки с Гаем Гисборном. Того и гляди, душа разлучится с телом.

Отец Тук, сидя на камне у входа в пещеру, старательно оттирал куском песчаника тяжёлый франкский меч.

Задорный дождь остановился с разбегу у самых его ног и повис густой завесой, обдавая толстяка тонкой водяной пылью.

– Нет уж, – отвечал Робин Гуд, – ты знаешь, Билль, мой обычай: без гостей не садиться за стол. Кого‑нибудь ребята да приведут: не королевского гонца, так нищего бродягу. А пока добрый Тук потешит нас весёлым рассказом.

Объяснение: