Головні і другорядні члени речення

Колись дуже давно люди зовсім не вірили у почуття, а особливо у любов. та ось одного разу біда прийшла на одне поселення: холодний і неврожайний рік призвів до голоду серед людей. вони вимирали цілими сім'ями, і ніщо не могло врятувати їх. жодної худобини і птиці не залишилось по дворах. якось дорогою йшла вже немолода жінка і побачила малу дівчинку, що вмирала біля воріт свого обійстя. худе маленьке тільце вже ледве животіло. жаль стало жінці дитяти, вона обережно підняла маля і понесла до своєї домівки. від своєї бабуні жінка знала багато мудрих речей, як можна вижити у голодні роки. тому й не дивно, що залишилась живою. вона назбирала різних корінців та трав і потроху відпоювала дитину. а потім ще й мукиці зробила з перетертих корінчиків, так у них був хоч якийсь хліб. час минув, дівчинка з жінкою вижили і навіть зібрали гарний врожай із роздобутого насіння. так, доброта та милосердя врятували дівчинку від смерті, а звали рятівницю любов'ю. з тих пір ходить любов по світу і радує людей.