"Джури Козака Швайки" Виписати цитати Санька.​

Відповідь:

Пояснення:

Скільки разів на нього влаштовували засідки і ставили пастки, скільки кінних загонів розсипалося через нього по неосяжних ординських степах - і все на марне. Вислизав він, як хитрий змій. Прокрадався, неначе вовк. Або перевертень, що приймав будь яку подобу.

Цитатна характеристика головного героя • «найбільшою мрією стало самому щось посіяти і щоб воно зійшло. хлопчик і робив це, наслідуючи маму».• «усе ще ходив безштаньком. закутаний у хустину, кінці якої пущено під пахви, в сірячому із закаченими рукавами й довгими полами, в личаках, намотаних до колін, скидався на дівчину, а ще більше на якусь прояву, мов би він і не чоловічої статі. бистрі. руки беручкі».• «малий? хай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше за мене! »• «але й ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи у гилки».• «…його проганяють, кривляються, у нього камінцями, й дістав за це між плечі штурхана».• «я, мамо, виплекаю квітку — я стану над громом…»• «ніяких помічників йому не треба. корови напасені, телята і вівці не губляться, їх не крадуть вовки. між людьми йде поговір: «він щось знає…» а підліток чередникує, самуючи, і нікому не здогадатися, яке в нього бистре око, яке чуйне вухо».• «гнаний, кривджений і безпритульний,— все шука, до кого б прихилитися й пригорнутися.прихилиться до берези: вона шумить, гуде, губить листячко і голубить його.пригорнеться до трави: вона шелестить, гомонить, пахне, милує».• «блаватоокий — у тих очах назавжди поєдналися гострий розум і мрійливість. у них світиться стримана, лагідна, мовчазна душа.у виразі обличчя, в найменших порухах голови вгадується чуйність, сторожкість, напружена увага до шурхотів і запахів. він і птах, і мисливець. в його душі живуть всесвітні тривоги — великий страх, але ще більша цікавість і боязка, невтомна жадоба пізнання».• «він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чого призначене. навіщо ж його мучити й нівечити? »• про матір, людей: «як би вона мене не сварила, я її все одно люблю», «люблю… я ніколи, їх не покину… хоч я серед них і останній — чередник…»• «дома чекали клопоти: згортав на загадку листя, матері копати город, рубав дрова. роботи по зав’язку…»• «я гине село і ліс, гине худоба і звірі, гинуть птахи і люди… я повинен! »