Образ Скруджа. Причини його духовного переродження

Переродження Скруджа відбувається під час Різдва, а це період Добра і Радості. "Принцип Добра завжди перемагає, незважаючи на щонайневдячніші обставини і тяжкі перепони", — так писав Діккенс про ці дні.

Подорожуючи з духами Минулого, Теперішнього і Майбутнього, Скрудж починає розуміти, як багато він втратив у житті, і головне — перестав дивитися на світ як дитина, перестав радіти і перестав давати радість іншим. Час невблаганно іде, приходить смерть. Як про нього згадають люди? Тільки назвуть "старим скнарою".

І Скрудж починає розуміти, що гроші — це не головне в житті. "Звичайно, добре слово, привітний усміх грошей не коштує; але часом добре слово — дорожче нам від великих коштів", — так думає тепер Скрудж. Тобто він починає бачити у своїх ближніх, — навіть у тих, хто не має ні грошей, ні долі, — таких самих людей, як він сам. І дивна річ — він став почуватися щасливим: "Я почуваю себе легким, як пушинка; щасливим, як ангел, веселим, як школяр; у мене голова крутиться, як у п'яного... Ой, який же я щасливий!"

Скрудж зрозумів нарешті, що щастя в тому, щоб приносити добро людям. Ось чому він перероджується,

І далі у Діккенса все відбувається, як у казці: "Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другий такий у доброму старому Лондоні або в якому іншому доброму місті в доброму старому світі".

Объяснение:

Нещодавно я прочитала фантастичний твір «Різдвяна ніч у прозі» Чарльза Дікенса. Головним героєм є Скрудж.

Це стара немічна людина. На жаль, Скрудж не відчував великої любові зі сторони батьків. Його часто залишали у школі, натомість інші діти були вдома у родинному колі. Сумне дитинство наклало відбиток на його подальше життя. Він був злим та самотнім. Можливо, не відчував радість , адже ніколи не святкував чудове свято – Різдво. Єдиною втіхою для нього стали гроші. Вони зробили його черствим та скупим. Адже він мав змогу допомагати іншим, проте ніколи цього не робив. Коли до Скруджа завітав чоловік і попросив грошей для знедолених дітей, його єдиним бажанням було якнайшвидше позбутися прохача. Бо егоїстичне і жорстоке серце не співчувало немічним, взагалі не любило людей.

Наприкінці Скруджа чекав великий сюрприз. Зустріч з трьома духами змінила героя. Він став щедрим, добрим, співчутливим. А головне – відчув дух Різдва.

Новела "Intermezzo" M. Коцюбинського стала одним із шедеврів новелістики XX століття. Написана в роки реакції, вона вразила сучасників небуденністю форми і змісту, філігранною технікою письма. Вона й нині не перестає дивувати і захоплювати читачів і дослідників, адже цей твір особливий, не схожий на будь-який інший у творчості самого Коцюбинського та й в усій українській літературі. У ньому немає розгорнутого сюжету, зовнішнього конфлікту, діалогів та полілогів, які пожвавлюють сюжет. Є тільки царство природи, панування Божої краси, розкіш барв і велич рідної землі. І все це об'єднане в одне ціле образом ліричного героя, душа якого, втомившись від жахів навколишнього світу, шукає зцілення в обіймах природи.

"Intermezzo" — лірико-психологічна поема в прозі, написана в імпресіоністичній манері. Розпочинається присвятою: "Присвячую Кононівським полям" та переліком незвичайних дійових осіб: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білі вівчарки, Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе.

Ядром образного конфлікту новели є два ключових образи — "моя утома" і "сонце". Саме через поступове зникнення в ліричного героя втоми й проникнення в його душу сонця відбувається його зцілення. Усі інші образи новели символізують складну боротьбу, що вирує в душі ліричного героя, допомагають зрозуміти, як поступово зникає роздвоєння його особистості, як до нього повертаються душевна рівновага і готовність виконувати свій громадянський обов'язок.

Образ intermezzo вказує на перепочинок утомленого серця, адже у ланцюжку психологічних змін у душі героя (утома — стрес — intermezzo — рівновага — спроможність сприймати людське горе) цей образ займає центральне місце. До нього були утома і стрес і лише після цього приходить рівновага. Тільки в природі, наголошує автор, можна шукати перепочинку, душевної гармонії. Природа ;— останній шанс для тих, хто зневірився у своїх силах, утратив сенс життя.

Объяснение: