Т. Шевченко заповідає, щоб його поховали на Вкраїні... а) неподалік від вишневого садка

б) серед степу широкого

в) у мальовничому місті

г)у рідному селі

Відповідь:

б) серед степу широкого

Пояснення:

Як умру, то поховайте  

Мене на могилі  

Серед степу широкого  

На Вкраїні милій...

Справжній поет - суцільний оголений нерв. таким тонким відчуттям слова, всеосяжним почуттям болю був наділений і поет л. кисельов. його вразили слова пісні, які він поставив епіграфом до свого вірша «земля така »: а я тому журавлю києм ноги переб'ю, переб'ю. відштовхуючись від цих слів, автор розвиває тему невимовного болю, яка тривожить його душу ліричного героя - маленького хлопчика, який шкодує птицю: пригорну його до себе й руками закрию: ой дядечку, не треба, не бийте журавля! леонід кисельов не зводить побачене до епізоду життя, а узагальнює до світового рівня, вводячи метафору: не винести того болю, не виплакати жалю. що станеться з тобою, мій світ, мій журавель! метафора «журавель - весь світ» підкріплюється наступною: «намисто з багряних плям», що асоціюється з кінцем світу: «в останню мить побачиш намисто з багряних плям, і буде така гаряча, чорна така земля». «руда земля», про яку автор говорить на початку вірша, змінюється на «чорну землю», яка може бути винищена до залишку людьми. і не стільки екологічного діапазону звучання поет досягає, скільки світового застереження війни, знищення всього живого символом руйнування - броненосцем: броненосці рекочут, ріжуть чумацький шлях, і плаче хлопчик: не бийте журавля!