Образ воїна-захисника воїна в античній літературі (за матеріалом "Іліади" Гомера та поезії Тіртея) Ідеал античної людини в поемах "Іліада" та "Енеїда"
​

ст бчдададвдаалааладад

Гомер “Іліада” аналіз Історична основа – Троянська війна Міфологічна основа – міфи троянського циклу Жанр – епічна поема Тема: гнів Ахілла, та його наслідки Ідея: осуд війни, оспівування героїзму, миру, материнської та батьківської любові Композиція: 15 693 рядки «Іліади» розбито античними вченими на 24 пісні — за числом літер грецького алфавіту. Події відбуваються на 10 році війни протягом 50 днів Схема сюжету. Зустріч жреця Хріса і Агамемнона – народні збори греків – суперечка Ахілла і Агамемнона – образа Ахілла і відмова брати участь у війні – наступ троянців і загроза поразки греків – смерть Патрокла від руки Гектора – щит Ахілла – прощання Гектора і Андромахи – двобій Ахілла і Гектора – смерть Гектора – похорони Патрокла – зустріч Пріама і Ахілла – похорон Гектора Особливості стилю. • Докладна, повільна оповідь (“епічний спокій”). • «Гомерівський каталог» (детальний опис подій, предметів, речей). •“Епічний об’єктивізм» (неупереджене, об’єктивне ставлення до подій і героїв твору). • Постійні епітети, гіперболи, порівняння, повтори Віршовий розмір – гекзаметр Головні герої Г е р о ї — індивідуальні, глибоко окреслені; при всій життєвості й людяності вони статичні, позбавлені внутрішнього розвитку. Ахейці. Данайці. Греки Троянці пихатий Агамемнон, прямодушний і сміливий Аякс, дещо нерішучий Менелай, сміливий Патрокл, хоробрий Ахілл, хитромудрий Одіссей легковажний красень Паріс, стійкий захисник міста і ніжний сім’янин Гектор, обтяжений літами й негодами добрий старий Пріам, віддана дружина Гектора Андромаха, віщунка Кассандра, прекрасна Єлена, провісник Гелен, Лаокоон Б О Г И — індивідуалізовані, олюднені,мають багато негативних рис: вони дріб’язкові, примхливі, жорстокі, несправедливі, брутальні в стосунках між собою; боги впливають на долю героїв, опікуються ними або засуджують їх, а герої залежать від волі богів Афіна, Гера, Посейдон, Фетіда, Гефест Афродіта, Арей, Артеміда, Аполлон В образах міфічних богів і героїв втілюються уявлення давніх греків про природу людини, її чесноти та вади Поема уславлює доблесть, героїзм, силу розуму, стійкість у випробуваннях долі. І якщо до цього долучаються трагічні думки про короткочасність людського життя, то усвідомлення неминучого породжує в людини лише бажання залишити по собі славну пам’ять. Сюжет “Іліади”  В «Іліаді» розповідається лише про один епізод Троянської війни, який відбувся на десятому році битви, — про гнів Ахілла та його наслідки. Ахілл розгнівався на царя Агамемнона, вождя походу еллінських племен проти іонійської Трої. Жрець бога Аполлона Хріс прийшов до табору греків, щоб звільнити свою дочку Хрісеїду, полонянку Агамемнона. Але цар прогнав Хріса, і Аполлон за те насилає на греків моровицю. Ахілл намагається врятувати військо і вимагає від Агамемнона повернути Хрісеїду жрецю. Той нарешті погодився, однак заради помсти відбирає в Ахілла його полонянку Брісеїду. Розгніваний Ахілл відмовляється брати участь у війні. Його матір, богиня Фетіда, просить Зевса покарати ахейців. Зевс насилає на них численні поразки. Ахілл, уболіваючи за ахейців, дозволяє своєму другові Патроклу взяти свою зброю і відігнати від грецьких кораблів троянське військо. Але Патрокл гине від руки Гектора. Смерть друга надзвичайно вразила Ахілла. Він забуває про свій гнів і вступає в бій. Ахілл поборов чимало троянців, у тому числі й Гектора, тіло якого у помсті за друга не віддає троянцям. Він глумиться над тілом Гектора: волочить його по землі навколо могили друга, не дозволяючи поховати ворога. Старий батько Гектора, Пріам, приходить до табору ахейців і на колінах просить Ахілла віддати йому тіло сина. Сльози й волання батька вразили серце Ахілла, і він віддає тіло. На прохання Пріама Ахілл на одинадцять днів припиняє війну, щоб троянці могли належним чином поховати Гектора, віддати йому належну шану. За віруваннями давніх греків, душа померлого не допускалася в царство тіней, доки його тіло не було гідно поховане. На цьому «Іліада» завершується.

  чехов – мастер короткого рассказа. он непримиримый враг пошлости и мещанства, ненавидит и презирает обывателей, которые живут в своем футлярном мирке, отгородившись от всего на свете. чехова не всегда легко понять. он был строг прежде всего к себе. вот его жизненная позиция: «в человеке должно быть все прекрасно: и одежда, и душа, и мысли». желание видеть людей простыми, красивыми и гармоничными, объясняет непримиримость чехова к убожеству, пошлости, к умственной и нравственной ограниченности.           кто виноват в том, что молодой, полный сил и жизненной энергии дмитрий старцев превратился в ионыча? в начале рассказа чехов показывает дмитрия старцева молодым, обеспеченным, полным сил. как и все молодые люди он ждет любви и счастья. сначала он даже не понял в какое общество попал. что плохого в том что доктор старцев хотел заработать больше денег? но по ходу рассказа мы понимаем, как деньги могут постепенно и незаметно вытеснить в человеке его живую душу. желание жить спокойно и бесхлопотно может сделать человека и нравственно неполноценным.       дмитрий ионыч старцев был назначен врачом в земскую больницу в дялиже недалеко от губернского города с. он знакомится с семьей туркиных, самой образованной и талантливой в городе. иван петрович туркин играл в спектаклях, показывал фокусы, острил. вера иосифовна писала романы и повести для себя, читала их гостям. дочь их екатерина ивановна (котик) играла на рояле. посетив их впервые, старцев был очарован, влюбился в котика. ради любви он был готов на многое. но когда котик отказала ему, он переживал всего три дня. идет время, а в семье туркиных ничего не происходит, не меняется. постепенно все, что происходило, начало вызывать раздражение у старцева. если в самой талантливой семье так живут, то как же все в других семьях? а все живу по установленной программе: «день и ночь – сутки прочь, жизнь проходит тускло, без впечатлений, без мыслей… днем нажива, а вечером клуб, общество картежников, алкоголиков…» ожирение к старцеву приходит незаметно. он перестает ходить пешком, страдает отдышкой, превращается в нечто окаменевшее, действует по строго определенной программе. все его стали называть ионычем. куда то испарилось все живое, что было в нем. вместо поисков счастья его волнует покупка недвижимости, почтение окружающих. постепенно ионыч привык к обывательской жизни, втянулся в нее. но даже когда котик поняла, что она посредственность, что ничего гениального в ней нет, она идеализирует старцева. но это уже не тот молодой человек, который был в нее влюблен. он слишком обленился духовно и нравственно, чтобы любить и иметь семью. главным развлечением ионыча стало «…по вечерам вынимать из кармана бумажки». он не мог объяснить, зачем ему столько много денег. старцев сам знает, что полнеет, стареет, опускается. но воли к борьбе у него уже не было. его уже безнадежно «засосала» жизнь обывателя. жизненный путь завершен. интересно, что туркины остались на том же уровне пошлости, а он опустился еще ниже, на уровень обывателя «тупого и злого», о таких раньше он сам говорил с презрением.           почему же дмитрий старцев из горячего юноши превратился в ожиревшего, жадного и крикливого ионыча? среда виновата. окружение сделало свое дело. но где же был сам старцев? жизнь однообразна, скучна, проходит тускло, без впечатлений, без мыслей. ему было дано все, чтобы жить нормальной, полезной жизнью. он не сумел оказать сопротивление пошлости и мещанству. его одолела жадность, горло заплыло жиром, он одинок, живет скучно, радости в жизни больше нет. прежде всего виноват сам доктор. он растерял все лучшее, что было в нем, променял живые чувства на сытое, самодовольное существование. попав в чужую ему среду, доктор дмитрий старцев не смог ей противостоять. токов итог его существования: «вот и все, что можно сказать про него». чехов призывает читателей верить в свои силы, бороться с превращения в ионычей, даже если надежды на успех в борьбе уже нет.