Нужно! цитатна характеристика забрьоха з твору (конотопська відьма)

Сотник микита уласович забрьоха та писар прокіп ригорович пістряк – головні герої повісті григорія квітки-основ’яненка «конотопська відьма». микита забрьоха сотенство своє не заслужив, а успадкував. у конотопі «таки хто скільки не зазна, то сотенною старшиною все були забрьохи: …так від отця до сина так сотенство і переходило». двадцятип’ятирічним, як помер його батько, микита уласович став сотником, але у справах сотні був безпомічний, мов дитя. він сам зізнається писарю: «ти знаєш, що я нічого письменного не розкую, хоч у школі вчився, і «вірую» почав було вчити, та на «же за ни», як затявсь, та й покинув письмо». сотник не вмів не тільки читати й писати. він не міг порахувати свою сотню, адже «ліків більше тридцяти» не знав. невміння читати, писати, рахувати робило його повністю залежним від писаря. «лічи сам і роби як знаєш, – говорить забрьоха пістряку, – ти на те писар; а я усе опісля підпишу, бо я на те сотник, щоб не лічити, а тільки підписувати». не зумівши прочитати рапорт, він підписав не там, де слід, на що полковник у відповідь написав: «конотопський сотник, пане микито, ти єси дурень». 

Якби я мав змогу поговорити з доньками Фрідріха, то я би обов*язково розповів, що їхній батько був Героєм з великої літери, незважаючи на те, що покінчив життя самогубством. Він був найдобрішою людиною під час Другой Світової війни, але в середині душі він був самотнім: його доньки були тільки на фото, і аж ніяк поряд. Так я впевнений, що діти Фрідріха пишалися би ним.

Объяснение:Це моя думка.