Чому у Білорусі не встановлено жодного пам’ятника В. Бикову?
​

У сучасному Мінську встановлено велике число пам'ятників, меморіалів, стел і обелісків та пам'ятних знаків — як за доби СРСР, так і за незалежності держави.

Статус Мінська як не лише столиці Білоруської держави, а й сучасного головного міста білоруської нації визначив той факт, що в місті зосереджено багато пам'ятників, погрудь, меморіальних дощок, місць вшанування діячів національної білоруської історії та культури — від князівської доби до сучасності.

Як і повсюдно в Білорусі, у місті ретельно зберігаються монументи рядянської епохи — в першу чергу, меморіали, братські могили і пам'ятники на вшанування подвигу радянського народу у Німецько-рядянській війні, а також пам'ятники і скульптури Леніна, різноманітним радянським партійним і державним діячам. Останнім часом (від кінця 1980-х років) у місті постали пам'ятники і пам'ятні знаки на честь подій недавньої історії («Афганська» війна), а також трагічних подій, інформація про які в СРСР цензурувалася (трагедія в Куропатах), і на честь діячів білоруської культури, яких за СРСР не було вшановано у мінській скульптурі.

Мінськ як сучасне місто, відкрите світові, пишається пам'ятниками діячам культур братніх українського, польського та російського народів (пам'ятники Тарасові Шевченку, Адаму Міцкевичу, Олександру Пушкіну, Максиму Горькому тощо).