Перечисли все источники средств, которые позволили герою накопить на шинель. "Шинель" Гоголь

Під впливом церкви та поезії, що фактично оспівувала лицаря як ідеал воїна, сформувався характеристика, притаманна лише справжньому лицарю:   це мужній, сильний, вправний воїн, що дотримується лицарської присяги, а саме: щодня слухати обідню, бути безстрашним, ризикувати за католицьку віру, охороняти церкви і духівництво від грабіжників, охороняти вдів і сиріт, уникати несправедливого і брудного заробітку, для порятунку безневинного йти на поєдинок, відвідувати турніри тільки ради військових вправ, шанобливо служити імператорові в мирських справах, жити бездоганно перед господом і людьми, боротись проти зла, бути щедрим, правдивим, дотримуватись слова, любити батьківщину.  для лицаря було кілька найважливіших речей – це віра, честь, серця.  вірність господу для такого воїна завжди на першому місці, молитви – невід’ємна частина його життя. зважаючи на це багато разів церкві вдавалось зібрати воїнство для хрестових походів нібито з метою визволення гробу господнього (хоча мова йшла лише про захоплення нових земель). до того ж присяга лицаря, зважаючи на тодішні настрої церкви включала в собі ненависть до «невірних».  честь полягала у дотриманні присяги і морального кодексу. ніхто не мав права спаплюжити честь лицаря без наслідків. воїн мав відстояти свою честь і міг визвати суперника на поєдинок.  однією із найпрекрасніших сторін брудного середньовіччя був феномен «прекрасної ». це був справжній культ кохання, причому кохання в основному духовного, платонічного. любов стала служінням "прекрасній і", поклонінням їй. серця була для лицаря неземним створінням, втіленням божества. у кодексі рицарської любові центральне місце займали ратні подвиги на честь "прекрасної " і її прославляння. лицар бився на турнірах, прикріпивши рукавички своєї пані до шолома і прибивши до щита табличку, чесноту, що звеличила її, і красу. на протязі x – xv ст. лицарі були більше ніж просто воїни, вони становили привілейовану групу вищого суспільства.  поділ землі співвідносився з витратами на озброєння лицаря, а шляхетна поведінка вважалася прикладом для наслідування.  лицарі несли військову службу, брали участь у хрестових походах, служили при дворах королів, заможних феодалів. з часом утворився окремий лицарський стан.  лицарство являло собою військово-феодальну єдність благородних воїнів, для яких обов’язковим був вироблений комплекс моральних та етичних правил.  посвячення у лицарі було важливою та урочистою подією, головним у її ритуалі була присяга дотримуватися лицарського кодексу честі. цей кодекс вимагав бути звитяжцем, відданим своєму сеньйору, боротися з ворогами християнства, захищати ідеали честі, гуманності, бути оборонцем слабких і скривджених.  формувалася своєрідна лицарська культура. вона визначалася поняттям станової честі, лицарським побутом, бажаннями людей, що пишаються високим походженням і прагнуть здобути багатство.  при дворах і замках заможних феодалів, де лицарі брали участь у полюванні, турнірах, спілкувалися з вишуканим товариством, в якому помітну роль відігравала жінка, складались умови, в яких ця культура набула куртуазного забарвлення.  шляхетність, увічливість, галантність, витонченість, здатність на ніжні почуття стають головними ознаками особистості лицаря. тож серед характеристик лицаря можна виділити основні: - мужність - вірність - щедрість - розсудливість - відчуття честі – свобода