ВПРАВА 217. Прочитайте речення, визначте, які з них односкладні, а які — — двоскладні. Обґрунтуйте свою думку. І А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну . 2. Один з останніх його рейсів був винятковим. 3. У травні стихло навкруги, і встала знову хата. 4. Дорога. Ранок. Тиша. Довгий яр, весь білою черемхою залитий. Гроза минула, і пахучі квіти усі в краплинах. 5. Сміло сядьмо в човни швидкокрилі. 6. Погане літо, не було врожаю. 7. Багато таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи. 8. З одинокої на ціле татарське село кав’ярні дуже добре видно було і море, і сірі піски, берега. 9. Благодійну теплоту сонця однаково сприймали, благословляючи природу, і в Новосілках на Полтавщині, і в одному прикордонному містечку . 10. Вас сіпнуло; ви кинулися, наче проснулись, розкриваєте очі. 11. Здобудеш освіту — побачиш більше світу. 12. Світало. Надворі стало сіріти. 13. На морі здіймались великі хвилі. 14. Мене любили, я любив — і це найбільше в світі щастя.​

минула--

Школа! тобі вже сто років - це не малий вік ,але по-справжньому ти ще дуже молода ,бо молоді душею твої вчителі і віком твої учні. школа є важливішою ,ніж всі інші навчальні заклади  ,бо лише тут ми вчимося дружити і жити в суспільстві . наша п’ята(подставишь номер своей школы)  школа не така , як інші. завжди й в усьому вона перша, славиться своїми вчителями та учнями. а найголовнішою перевагою нашої школи є директор. « золота людина » - отак просто його можна описати. дійсно, з того часу, як володимир вікторович(имя и отчество твоего директора)  став директором, школа не тільки не втратила свого авторитету, а й здобула багато нового. побудова нової бібліотеки та їдальні була працею з нелегких, але все витримали дужі плечі(имя твоего директора). лише загляньте в наші кабінети! ви одразу ж зрозумієте, який господар їх облаштував. авжеж, щоб перелічити всі заслуги нашого директора не достатньо одного твору, але я хочу, щоб ви знали, що ми щиро дякуємо за все, що ви зробили для нас і нашої школи.школа - наш рідний дім, сюди ми ходимо з дня у день і рахуємо дні до чергових канікул. а вже на канікулах вже дочекатися не можемо першого вересня, щоб побачити своїх друзів, однокласників і люблячих вчителів. дійсно, з часом школа набридає, але коли вона відсутня – ти сумуєш за нею, як ні за чим іншим. люба школа, вітаю тебе із сторіччям і бажаю тобі всього ліпшого, бо ти не лише спеціалізована школа №(твой онмер школы), а й школа нашого життя.