У чому секрет популярності образу Прометея​

Відповідь: воть

Пояснення:

Але Прометей підтримував Зевса у деяких справах: разом зі своїм молодшим братом Епіметеєм він допомагав відроджувати життя на Землі, бо під час війни з титанами все живе було знищене, випалене. Саме Прометей замісив глину і зліпив пташку, звірятко, квітку. З цієї ж глини зліпили і людей.

Але “глиняні” люди довгий час не

жили, а існували. Неповороткий розум із глини!

Замість дому – нора, замість одягу – шкура тварин. Замість їжі – сире м’ясо.

Очі сліпі, душа безтямна… А на Олімпі весело палахкотить божественний вогонь, і Зевс зовсім не звертає уваги на тих маленьких створінь, що копошаться внизу.

Прометей – син богині правосуддя і справедливості. І душа його розривалася від жалю, коли він бачив нещастя людей. І поступово у Прометеєвій благородній душі дужче й дужче закипало бажання до людям, навіть проти волі Зевса.

Прометей – син мужнього, сильного, хороброго титана, і від батька ці риси передалися

у спадок і йому.

Своїми руками запряг Прометей у ярмо дикого гірського бика, а у колісницю – гордого коня. Він збудував будинок і посадив перше дерево майбутнього саду. Він змайстрував швидкий корабель і окрилив його лляним вітрилом, щоб легко і вільно плавав цей корабель по морю.

Іскра вогню принесена Прометеєм, освітила життя людей. Він навчив людей грамоти, і їхній розум засяяв так само яскраво, як і іскри від вогню. Прометей наділив людей даром пам’яті, який раніше був тільки у богів. І люди зрівнялися з богами, бо хто пам’ятає і дорожить своїм минулим, у того буде й майбутнє.

Але і на цьому не зупинився благородний титан. Він навчив людей знаходити, здобувати і користуватися земними скарбами – міддю і залізом, сріблом і золотом. Він відкрив людям цілющі трави, вдихнув в людей волю, сміливість, надію.

І коли Зевс жорстоко розправився з героїв, і ніхто не наважувався навіть словом підбадьорити Прометея, людський син смертної жінки Алкмени стрілою убив орла, що викльовував печінку, а палицею розтрощив титанові кайдани. Чому?

Бо зроблене добро не забувають і віддячують сторицею!

поэт использует самые изысканные  ,  его отношение  к окружающему миру: “дивная пора”, “хрустальный день”, “лучезарный вечер”.

в стихотворении часто встречаются они ощущение медлительности и некоторой недосказанности. именно так и должно быть на  самом деле, ведь размышления об осеннем пейзаже никогда не могут быть  связаны с бурными эмоциями.