Як виглядає середньовічні міста?
ДО ТЬ ДУЖЕ ТРЕБА))​

Обов’язковими елементами, завдяки яким населений пункт міг вважатися містом, були стіни, вежі, кафедральний собор, ринкова площа. Також у містах могли розташовуватись укріплені палаци-фортеці феодалів, монастирі. Плану забудови середньовічного міста, на відміну від античних, як такого не було. Міста розбудовувалися концентричними колами від центру – фортеці або ринкової площі. Вулиці були вузькими (достатніми лише для проїзду вершника), не освітлювалися, тривалий час не мали бруківки й каналізації.

Будинки стояли досить тісно і мали два – три поверхи. Нерідко верхній поверх нависав над нижнім, бо через брак місця всередині міських укріплень фундаменти будували вузькими. Тривалий час міста зберігали сільський вигляд: біля будинків розташовувалися сади і городи, у дворі тримали худобу і птицю. За мурами міста мешканці мали земельні ділянки і виноградники.

Отличие в художественном мышлении народов Запада и Востока проявилось наиболее явственно и непосредственно в музыке в силу эмоциональной природы музыкального творчества. Не меньшее значение имел сам тип, с одной стороны, свободного изустного, и с другой - закрепленного фиксированного творчества, не темперированность строя восточной музыки в отличие от западной. Обстоятельства эти порождали в европейской науке немало ошибочных, тенденциозных суждений и оценок, обусловленных не только и не столько недостатком информации, сколько особым взглядом на восточную музыку с позиций искусства западного. Эти концепции, явственно дающие знать о себе в колониальный период, претерпели определенную эволюцию, сомкнувшись в наши дни с охранительными идеями некоторых буржуазных теоретиков.

Современное художественное творчество большинства народов Азии выдвинуло перед учеными новые сложности, еще не дав им возможности подвергнуть переоценке свое отношение к классическому наследию Востока. Между тем необходимость пересмотра некоторых установок традиционного востоковедения обусловлена временем, самой историей колониальных в народов, утверждающих сегодня свое право на собственные эстетические ценности, на самостоятельность и оригинальность древних национальных традиций, право на духовное возрождение и развитие культуры.

Объяснение: