Чому захар беркут пожертвував сином зараді народа ​

Объяснение:

Тому що він хотів зберегти рецепт чарівного напію

Відповідь:

Напевне саме краще про ще може сказати сам Захар Беркут

цитата: .. Але тут діло йде про наших сусідів, верховинців і загірян, котрі спустилися на нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. ... Ну, то погинемо всі до остатнього в бою, а тоді по наших трупах нехай собі монголи йдуть, куди хочуть. Тоді бодай ми сповнимо свій обов'язок. А тепер робити з ними згоду, а ще таку згоду: міняти одного хлопця за руїну наших сусідів, се була б ганьба, була б зрада...

З цих слів можна побачити, що Захар Беркут був людиною високих моральних якостей, для якого життя громади і його народу було важливіше, ніж життя власного сина. Піти на підлість, на домовленість з ворогом  йому не дозволяла його совість і честь.

Пояснення:

"Кіт у чоботях" — мій улюблений твір Миколи Хвильового

Микола Хвильовий — людина трагічної долі. Власною рукою вкоротив він собі віку, не змирившись із невідповідністю реального життя ідеалу, у який він вірив. Але живуть його твори, оригінальні, самобутні, стилістично незвичні, часом навіть важкі для сприйняття. Його талант не схожий на інші, й саме цим особливо цінний.

Читаю його поезії, оповідання... І раптом: "Кіт у чоботях". Початок:

"Гапка — глухо, ми її — не Гапка, а товариш Жучок. Це — так, а то — глухо.

А от гаптувати — це яскраво, бо гаптувати, вишивати золотом або сріблом."

Яке дивне відчуття слова! А яка поезія світосприйняття! Та щось не схоже на початок казки. Так воно й є: перед нами не казковий кіт, а жива, конкретна людина, жінка, куховарка і воїн, мати і секретар парт'ячейки. Ось як виразно й оригінально змальовує Хвильовий її портрет

Объяснение: