Історичний портрет Івана Кобилиці​

Объяснение:

Лук’ян Кобилиця коротка біографія та цікаві факти з життя громадського і політичного діяча, керівника селянського руху на теренах австрійської частини Буковини в 1840-их рр. до скласти історичний портрет Лук’яна Кобилиці. Лук’ян Кобилиця біографія скорочено Лук’ян Кобилиця народився у сім’ї кріпака в 1812 р. в с. Путилові (зараз Чернівецька область). У 1830-і роки він обирається від рідного села уповноваженим для ведення справ з представниками австрійської влади. Переконавшись, що шляхом переговорів відстояти селянські інтереси неможливо, Кобилиця в 1843 році очолив об’єднання з 16 сіл Буковини, і перейшов до рішучих дій. Його загони виганяли зі своєї території представників державної адміністрації, громили поміщицькі господарства, скасували панщину, вимагали переходу кріпаків на становище державних селян. Це повстання було придушене надісланими військами в 1844 році, 220 його учасників були засуджені до прочуханки, а сам Л. Кобилиця арештований і засуджений. У 1848 році, під час Австрійської революції, селяни Буковини вибирають Л. Кобилицю в австрійський парламент, де він приєднується до депутатів-демократів, які вимагали скасування абсолютизму і кріпосного права в Австрії. Після поразки революційного руху Л. Кобилиця повертається на Буковину, і в тому ж 1848 року організовує збройний загін з селян, що діяв аж до літа 1849 і нападав на володіння поміщиків і органи австрійської влади. Влітку 1849 р. селянська боротьба на Буковині пішла на спад. Лук’ян Кобилиця перейшов на нелегальне становище, довго переховувався від переслідувань. У квітні 1850 р. поліція його заарештувала. Після жорстоких тортур Лук’ян Кобилиця важко захворів. Уряд заслав його на поселення в м. Гуралу-Мору (нині республіка Румунія), де він і помер 12 жовтня 1851 року.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/luk-yan-kobilitsya-korotka-biografiya-ta-tsikavi-fakti/

Письменные источники по истории саков можно разделить на:

- древнеперсидские наскальные надписи

- труды греческих авторов

1. Автор: Геродот (древнегреческий историк)

Название: "История".

Основные сведения: Геродот называл саков "азиатскими скифами". Писал о них так: "К врагам - беспощадны, к друзьям - верны". Сражаются  верхом на лошадях и пешие. Вооружены луками, копьями, секирами. Предметы у саков из золота и меди. Свои головные уборы, пояса, конскую упряжь украшают золотом. Пьют молоко. Поклоняются Солнцу, в жертву приносят коней.

2. Автор: Старбон (древнегреческий историк и географ)

Название: "География"

Основные сведения: В зависимости от мест проживания выделяет даи (проживают в районе Каспийского моря), массагеты (живут на востоке от даев). Остальные скифы. Все они кочевники. Бог у них - Солнце, которому в жертву приносят коней. Все они прекрасные наездники. Вооружены луками, мечами, защищены панцирями. Головной убор, пояса, уздечки и перевязи лошадей украшают золотом. Не занимаются земледелием. Питаются бараниной и рыбой.

3. Автор: Ктесий (древнегреческий историк)

(Труды Ктесия до нас не дошли (за исключением «Индики»), его слова  упоминаются более поздними авторами)

Основные сведения: Писал о сакских женщинах: «Женщины саков сильны, во время войны своим мужьям, вступая вместе с ними в битву».

Вывод: Геродот в труде "История" и Старбон в труде "География" очень похоже описывают саков: очень хорошие воины(и наездники, и пешие). Бог - Солнце. В жертву приносят коня. Головные уборы, пояс, конскую упряжь украшают золотом.

Объяснение: