Виписати з тексту складнопідрядні речення з підрядними місця і часу, накреслити схеми. Перетворити виділені прості речення на складнопідрядні обставинні часу. І тепер старі люди розповідають про звичай обрання місця для нової оселі. То цілий ритуал.

Так-от, облюбовували майданчик, назначали чотири кути майбутньої хати, робили на їх місці заглиблення. У кожне звечора насипали по пригорщі жита. Ранком, до сходу сонця, обстежували купки зерна. Коли ніщо їх не потривожило, збереглися ніким не торкані, - тут і ставили дім.

А ще за народним повір’ям, де постійно любить лежати худоба, там і людям буде добре. То сприятливе місце для оселі. Або таке. Де мали зводити житло, господар припадав вухом до землі. Якщо почується плач, стогін, нічого й розраховувати на щастя на цьому місці. Не будувалися й там, де вже раз стояла хата. Коли ж остаточно вирішували, де стоятиме новий дім, заготовляли дерево, солому, глину та інший будівельний матеріал…

Коли хата була готова, вхідчини до неї обставлялися деякою обрядовістю.

Відповідь:

Можу запропонувати таку історію з Іваном Силою:

    Одного разу у селі Опеньки сталася незвичайна подія. Стара кобила важко тягла за собою віз, позаду їхав її хазяїн Омелько. Несподівано віз струснуло, щось шумно вдарилось, чоловік впав з возу і покотився додолу. На звук з хат повиходили люди:

        -          Ой, лишенько! Кобила в яму провалилась, – переймалась баба Параска.

        -          Як же тепер витягати її, коли всі чоловіки на поле пішли? – питала баба Ярина.

    Та й справді. Всі молоді та здорові роз’їхалися по роботам, а в селі залишились самі старі й діти. Омелько встав, струснув з себе пил, а з ями тяжко заіржала кобила.

     Несподівано з-за рогу виглянула небачена в Опеньках раніше машина. Задиринчала, зачухикала і зупинилась. З неї вийшов здоровенний чоловік і назвався Іваном.

      -          Що сталось у вас? – спитав Іван.

      -          Та ось кобила в яму провалилась, а дістати ніяк не можемо.

    І тоді сталось диво: самостійно Іван дістав кобилу, без будь-якої до Люди зааплодували і причарувались силою такого великого чоловіка:

      - Велике вам дякуємо, Іване! Ви – справжня Сила!

       Так і прозвали Івана Фріцака Силою.

Пояснення:

вот так как-то