По вашему мнению как развита сейчас система образования в современном Казахстане

1) На початку II ст. до н.е. Рим з невеличкого поселення землеробів перетворився на одне з найбільших міст стародавнього світу. «Вічне місто», як називають Рим, розташоване на берегах річки Тибр на семи пагорбах. Основними з них є Капітолій, Палатин, Квірінал. На вершині Капітолійського пагорба височів храм Юпітера. На Палатині стояли палаци римських імператорів. Між цими трьома пагорбами простягалася центральна площа Риму – форум Романум. По обидва боки форуму в різні часи було збудовано храми, присвячені богам, і громадські будівлі – базиліки. У приміщеннях базилік відбувалися судові засідання, укладалися торговельні договори. На форумі в різні часи встановлювали пам'ятники й скульптури. Форум був місцем народних зборів, тому тут височіла трибуна для виступів ораторів та оголошення державних указів. З боку Капітолійського пагорба до площі підступав будинок державного сховища документів – Табуларій. Це – найдавніша споруда Риму, яка збереглася до наших часів. Трохи нижче на схилі розташовувалися храми Конкордії (Злагоди) та Ве іана, зведені за доби імперії. На північно-західному боні форуму в II ст. до н.е. побудована базиліка консула Емілія (базиліки мали ім'я політичного або державного діяча, з ініціативи якого їх будували). Поряд з нею розміщувався будинок сенату. На протилежному боці форуму знаходилися базиліка Юлія Цезаря, збудована у І ст. до н.е., та храми, присвячені богам.

Через форум пролягала Священна дорога, яка поєднувала Палатинський пагорб з Капітолієм. На цій дорозі було споруджено тріумфальну арку на честь взяття Титом Єрусалима.2)Структура римського суспільства була складною. Воно поділялося на патриціїв і плебеїв, на вільних і невільників. Вільні ще поділялися на квіринів, латинів, перегринів і вільновідпущеників. Квірини мали право власності на землю, укладання угод, голосу в народних зборах і право обіймати державні посади. Латини мали обмежені права. Перегрини – іноземці – були безправними, але з часом могли одержати права, якщо їх під опіку брали квірини. Вільновідпущеники хоч і вважалися римськими громадянами, але мали тільки право укладати торговельні угоди.

Невільники-раби також поділялися на групи. Найгіршим було становище тих, кого взяли в полон із зброєю в руках. Рабам дозволяли брати участь у релігійних ритуалах. Існувала традиція відпускання рабів на волю. Але загалом рабів вважали «тваринами, що вміють говорити».