Російсько французька війна, причини, участь українців у війні, плани Наполіона
​

Фра́нцузько-росі́йська війна́ 1812 (у російській і почасти українській історіографії — Вітчизня́на війна́ 1812 року (рос. Отечественная война 1812 года), у французькій історіографії — Росі́йська кампа́нія 1812 ро́ку (фр. Campagne de Russie 1812)) — одна з кількох воєн, проведених Францією в період Консульства (1799—1804) і імперії Наполеона (1804—1814, 1815).

Хронологічно першим (5 квітня 1812 року) в новій антифранцузькій коаліції став оборонний та наступальний союз Росії і Швеції, в якому увійшовши в агресивний раж Олександр гарантував Швеції до в захоплені Норвегії (В.В.Рогінський "Швеція і Росія. Союз 1812 року"). Швеція реально надала велику до Росії тим, що зупинила в Німеччині великі сили французів, причому Велика Британія як і у 1805—1807 роках заплатила за участь шведської сторони у війні 150 тисяч фунтів стерлінгів вже до кінця вересня. Крім того вона відволікла Данію (Данська дивізія була в складі Великої армії). Пізніше до антифранцузької коаліції приєдналася Англія (18 липня підписаний договір в Еребу) і Іспанія (20 липня — договір в Великих Луках), які вже давно воювали проти Франції. Англія вела активну війну з масштабними сухопутними силами і агентами-провокаторами в Іспанії. Також послала в Росію по "ленд-лізу" зброю(десятки тисяч) та воєнних спеціалістів. Також Англія взяла на себе списання всіх російських кредитів в тому числі величезного голландського кредиту 87 мільйонів гульденів. На початку червня, ще до відкриття бойових дій, була досягнута усна домовленість з Австрією, яка навіть дозволила деяким авторам казати, що вона фактично означала "союз Росії з Австрією проти Франції" (Фьодорова Ф., Михайлова Т.). Російсько-пруські відносини пройшли довгий шлях трансформації від союзної воєнної конвенції від 17 жовтня 1811 року до таємних переговорів в період компанії 1812 року (30 листопада 1812 року, генерал І.  Д. Л. Йорк заключив Таурогенську конвенцію). Окремою темою є участь в коаліції русько-германського легіону. Росія також могла заключити вигідний договір з Португалією (ВПР том 6, док. 146, 168).

Таким чином з наукової та юридичної точки зору, у 1812 році з Наполеоном воювавне російський народ, а держави-учасниці Шостої антифранцузької коаліції. Вона стала шостою за ліком з 1792 року і тривала у 1813—1814 роках.

Все це було грубим порушенням умов Тільзита.

До нової війни проти Наполеона Олександр I розпочав підготовку з перших днів Тільзитського миру — ще у 1807 році. Воєнний бюджет був збільшений у декілька разів, чим спричинив фінансову кризу.

У висновку: з 1810 року російські війська вже стояли в бойовому розгорненні на кордоні з Герцогством Варшавським, а наполеонівська Велика армія отримала корпусну організацію лише 1 квітня 1812 року (при чому деякі частини — лише у липні і восени, тобто вже під час війни). 16 березня 1810 року російському імператору вже була подана службова записка від Барклая-де-Толлі, в якій наводилися варіанти війни проти [8] Також цьогож року Олександр І вводить новий тариф, який сильно вдарив по французькій торгівлі. Вже 6 січня 1811 року Олександр І в листі до князя Адама Чарторійського повідомляє, що планує незабаром розпочати війну, причому з приєднання Герцогства Варшавського до Росії.

Найважливіша дата, яку ви не зустрінете в російських підручниках історії: 27 і 29 жовтня 1811 року був підписаний ряд указів вищого ступеню, в яких наказувалось готуватися до переходу кордону на Немані й до наступальної операції аж на річці Віслі. Командири цих 5 корпусів — П. І. Багратіон, Д. С. Дохтуров, П. Х. Вітгенштейн, І. Н. Ессен та К. Ф. Багговут. У відповідності зі всіма відомими намірами Олександра розпочати нову війну проти Наполеона в 1810-1811 роках, вищі російські офіцери і генерали взялися готувати доповідні записки з конкретними планами. Сьогодні вчені знають декілька десятків детальних наступальних розробок. Генерал-фельдмаршал І. Ф. Паскевич у своїх спогадах подає інформацію, як ще у 1811 році князь Багратіон пропонував напасти на Польщу поки сили ворога були ще не зібрані. Всі ці матеріали вражають тим, з якою легкістю і кровожерливістю їх автори казали про агресію. Яким російським людям загрожували французькі громадяни і їх правитель!? На превеликий жаль всі ці підготовчі дії були невідомі населенню Росії — тому коли Наполеон гнався за відступаючим російським військом, простий люд міг подумати, що мова йде про напад.

Звичайно всіх перерахованих фактів ви не знайдете в радянських і російських шкільних чи університетських підручниках: в цій майже кримінальні макулатурі питання причин і підготовки війни 1812 року практично тотально сфальсифіковані.

Найбільша битва кампанії, Бородінська, відбулася 7 вересня (26 серпня) 1812 року поблизу села Бородіно (125 км на захід від Москви). Незважаючи на величезні втрати сторін, російські війська були змушені відступити втікаючи, спаливши за собою Москву за наказом імператора Олександра.

Объяснение:

сталин родился 21 декабря 1879 года в грузинском городке гори. родители сталина и мать и отец были малограмотными, к тому же родились крепостными. свободу они получили только в 1864 году. до рождения иосифа трое детей джугашвили умерли, едва появившись на свет. он и сам чуть не погиб от оспы, когда ему, было, пять лет. отец сталина человек грубый, жестокий, сильно пьющий, бил жену и сына и с трудом мог содержать семью.

в 1884 году иосиф поступил в духовное училище, а за тем поступил в тифлисскцю православную семинарию.

в тот же период, когда сталин учился в семинарии, царское правительство проводило в грузии политику русификации. иосиф начал изучать грузинскую . одна из таких книг запала в душу юноши. в книге повествовалось о кобе, кавказском робин-гуде, сражавшимся с казаками, защитнике грузинских бедняков. с тех пор на целые двадцать лет юный джугашвили взял себе кличку “коба”. сталин поучился в семинарии с 1894 по 1899гг., как вдруг внезапно бросил учебу не получив аттестат. сталин, учась в семинарии, занимался упорно, чтобы достичь необходимых знаний по дисциплинам включающих помимо церковно-славянского языка и закона божьего латинский и греческий языки, и . образованию, получила развитие и феноменальная память сталина - свойство, которому впоследствии суждено было сыграть немаловажную роль в его жизни.

поступив в семинарию, он стал замкнутым, молчаливым, предпочитал уединение с книгой. сталин в семинарии научился прятать чувства, и это чувство стало его второй натурой. в семинарии он познакомился с канта, маркса и плеханова. постепенно разочаровавшись в идеалах грузинского национализма, он организовал среди семинаристов кружок по изучению социализма. вскоре сталин был принят в группу “месаме-даси” и как испытание ему было поручено вести пропаганду марксистских идей в кружке рабочих-путейцев. в1899 году сталин был исключен из семинарии. оставив семинарию, он стал организатором кружков, перерывы в этой деятельности составляли его аресты и ссылки в сибирь.

едва сводив концы с концами, он жил, полагаясь на поддержку товарищей и сочувствующих, находя у них угол и убежище от полиции.

его деятельность распространялась на рабочую среду городов тифлиса и баку. в 1902 году после участия в забастовке в г. батуми он был арестован полицией и отправлен в тюрьму, после чего был выслан на север в вологду. со второй попытки иосиф сталин убежал из ссылки и возвратился на кавказ, где узнал об организации рсдрп.

родившись в селе среди украинских степей в семье обрусевшего еврея имевшего свое хозяйство, юный лев бронштейн еще с гимнастических лет в одессе поражал остротой ума и своей способностью к и языкам. подобно многим революционерам, он уже со студенческой скамьи увлекся подпольной деятельностью и еще не достигнув и двадцати лет, был приговорен к тюремному заключению и ссылке. предприняв побег с фальшивым паспортом на имя троцкого, он присоединился к группе ленинцев “искровцев” за границей. деятельность троцкого в 1905 году в качестве председателя санкт-петербургского совета завоевала ему славу революционного оратора. после 1905 года он был, хотя и видной, однако стоявшей особняком личностью среди эмигрантов, следуя своим собственным путем то и дело ведя дискуссию, как с лениным, так и с меньшевиками и проявив наравне с ораторскими, блестящие способности . в августе 1917 года ленину удалось убедить троцкого вступить в партию большевиков.

отношение сталина с лидерами социал-демократами показывают насколько его угнетало чувство социальной и интеллектуальной неполноценности, сколь редко забывал он чье-то к себе пренебрежение, прощал чью-то снисходительность. но при всем том он научился обращать недооценку себя другими в свою же пользу. стоило троцкому однажды назвать сталина “серой, бесцветной посредственностью”, и впоследствии сталин смог воспользоваться промашкой троцкого, за что тот и поплатился сперва утратой роли приемника ленина, а потом и самой жизнью.

еще одной отличительной чертой сталина был его опыт местного партийного организатора российской глубинки, чем мало кто из первых фигур большевизма, а в том числе и троцкий, могли похвалиться, и что сталину завоевать доверие ленина.

важной частью этого опыта были периодические аресты, тюрьмы, ссылки и побеги. из девяти лет с мая 1908 г. по март 1917 года он провел на свободе лишь полтора года. именно тюрьма и ссылки стали “университетами”, где он восстанавливал пробелы в своем образовании и, особенно в марксистской . он был исключительно дисциплинирован, постоянно с книгой в руках, активный участник дискуссии, уверенный в своей правоте, острый на язык, язвительный к оппонентам.