ЕССЕ "Мазепа я історична постать"​

У ХІХ ст. українські землі знаходилися у складі двох імперій – Російської й Австрійської. У складі Росії було створено дев’ять губерній: Харківська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Подільська, Волинська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська. На них проживало понад 8 млн. людей, здебільшого українців і росіян. Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття були у складі Австрійської імперії Габсбургів. Чисельність населення зазначених регіонів дорівнювала 3,5 млн. людей. За національним складом це були українці (русини), поляки, мадяри, валахи (молдавани). Соціально-економічне становище українців, особливо селян у обох імперіях було економічно важким, але суттєво відрізнялося. Для австрійців і поляків українці були чужими за культурою вірою і звичаями, їх слід було онімечити та полонізувати. У Росії кріпосницький гніт мало чим відрізнявся від рабства, але українці тут вважалися руськими, частиною єдиного народу.

Впредметном плане изображения, помещенного в центральной части поэмы, пушкин показывает разгул природной стихии как неограниченной, непредсказуемой, силы и, что весьма существенно - силы первичной. все ее остальные аспекты, присутствующие в произведении, оказываются вторичны, производны от нее и с нею соотносимы, о чем будет сказано выше. в художественной концепции поэта природное и социальное нерасторжимо связаны. поэтому для ее постижения чрезвычайно важно уловить принцип системного единства в воплощении различных сторон стихийного начала.     в поэме отчетливо проявляются природные первоэлементы-стихии в их различных воплощениях, состояниях и динамике взаимодействия, связующие естественную и социальную сферы в одно целое и определяющие как образы петра, евгения и народа, так и общее состояние мира. за этим можно ощутить глубокое философское мировидение, присущее гению пушкина и воплощающееся в органичных формах мифопоэтики произведения. при этом изображаемые поэтом первоэлементы несут на себе печать и общемифологической семантики, и контекстуальных значений. в целом образ стихии бытия в «медном всаднике» предстает как авторский конструкт с ярко выраженными чертами творческой интерпретации традиционных семантик и обретением новых.