1. Слово важкий вжито в прямому значенні в рядку А важкий характер Б важкий погляд
В важкий портфель Г важкий день
2. Слово лисячий ужито в переносному значенні в рядку
А лисяча вдача Б лисяча нора
В лисячий хвіст Г лисяча хатка
3. Синонімічний ряд утворюють слова
А говорити, казати, мовити, балакати, гомоніти, базікати
Б гора, скеля, пагорб, схил, круча
В червоний, помаранчевий, жовтий, бордовий
Г нездужати, хворіти, померти, переставитися
4. З поданих у дужках синонімів обидва варіанти можливі в реченні
А Поїхав Степан не по (трасі, шосе) а звернув на коротшу дорогу.
Б Мені здається, що він (здатний, здібний) і чуже горе відчути.
В Про козака Мамая не одну вже сотню літ ішли (слава, осанна) і прослава.
Г Семен Лаврінович був учасник Вітчизняної війни, (визнаний, модний) герой.
5. Не можна замінити поданим варіантом у дужках виділене слово в реченні
А Архітектор наголосив (підкреслив), що проект слід виконати вчасно.
Б За мить вантажна машина зникла (щезла) з очей.
В Технічний персонал змарнував (згаяв) багато часу на підготовчі роботи.
Г Щоб здобути (отримати) вищу освіту, потрібно наполегливо працювати.
6. Омоніми використано в реченні
А До втоми, до сльозинок на щоці про мене будеш думати-гадати.
Б Пострибали жабки в став, сірий вовк тремтіти став.
В Як горить і мигтить інша зірка, сріблом міниться іскра.
Г Після кількаденного свисту вітру прибляк степ, притьмарився, прижухнув.
7. Антонімами є слова
А активний - пасивний Б абонент - абонемент
В свіжий - чистий Г гусар - драгун
8. Антоніми вжито в реченні
А Довго не свари, бо хвалити не буде коли.
Б В серцях відвага соколина, і гнів, і лють до хижих зграй.
В Теє слово всім давало то розвагу, то пораду.
Г Ми з вами знаємо, що значить кричати, що значить галасувати, лементувати, - але те, що робиться, коли - гол! - цього описати не можна.
9. Лексично правильне словосполучення утворить прикметник повчальний з іменником
А заклад Б план
В ефект Г досвід
10. Загальновживаними є всі слова рядка
А мати, вуйко, зовиця, стрийна Б ньюсмейкер, мерчандайзер, ділер, клерк
В уста, ланіти, перст, десниця Г зошит, хліб, стіл, помідор
Д такелаж, кубрик, норд-вест, камбуз
11. В якому рядку всі слова – історизми
А боярин, челядь, волость, лакей Б вельможа, війт, район, командир
В дворянин, городовий, ратуша, ватажок Г кріпак, десятник, сенат, лікоть
Д депутат, осавула, бондар, гульден
12. До емоційно забарвленої лексики належать усі слова рядка
А водичка, чорнявенький, катюга, кіт Б білочка, рибонька, серденько, гарненький
В бабуся, дід, сестричка, дядько Г рученька, дівчина, парубок, зелененький
13. Правильно дібрано український відповідник до слова аплодисменти у рядку
А окрики Б стукіт
В вигуки Г оплески
14. Неправильно дібрано український відповідник до запозиченого слова в рядку
А абітурієнт – вступник Б тотожній – подібний
В віконт – князь Г азарт – завзяття

15. Фразеологічний зворот ужито в реченні
А Всюди били у вічі злидні та недостачі.
Б Найперша і найголовніша ознака народу - це його мова.
В Між горами - старий Дніпро, неначе в молоці дитина, красується, милується на всю Україну.
Г За селом, неначе в один день саджені, звелися могутньою брамою два дуби.
16. Значення «початок і кінець чого-небудь» має фразеологізм
А альма матер Б альфа і омега
В прокрустове ложе Г колумбове яйце
17. Значення фразеологізму бити в хвіст і в гриву
А завдати збитків Б діяти рішуче, енергійно
В дуже сильно діяти Г бити різкою, дати волю діям
18. Неправильно визначено значення фразеологічного звороту
А дамоклів меч - складне переплетення обставин, заплутані питання
Б ахіллесова п’ята - дошкульне місце, вразлива сторона в кого-небудь
В блудний син - людина, яка через легкодумство зневажила своїх близьких, проміняла будинок, родину, батьківщину на чужину
Г вавилонська вежа - справа, яка цілком ніколи не буде завершена

Допустим как-то так

ответ:КИРИЛИЦЯ — одна з найдавніших систем слов’ян. письма (азбук), як і глаголиця. Названа на честь творця слов’ян. писемності просвітителя Кирила (світське ім’я — Костянтин; див. Кирило і Мефодій). Більшість сучас. фахівців вважає, що Кирило бл. 863 скомпонував глаголицю, яку в давнину іменували куриловицею (кириловицею). Проте, оскільки глаголицю було забуто, старовинну назву перенесено на ін. слов’ян. графіку. К. ґрунтується на грец. алфавіті унціального (уставного) типу. Автор К. невідомий. Є кілька гіпотез про її творця: сам Кирило, Мефодій, пресвітер Костянтин, болг. цар Симеон тощо. Найімовірніше, що К. склав у кін. 9 — на поч. 10 ст. учень Кирила Климент Охридський, який 893 став архієпископом і розгорнув осв. діяльність у Пд.-Зх. Македонії.

У давню К. ввійшли 24 літери грец. алфавіту (а, в, г, д, є, z, н, і, к, л, м, N, о, п, р, с, т, ф, х, ω, ψ, θ, ξ, v) та 12 спец. знаків на позначення характерних звуків слов’ян. фонет. системи, а саме: б, ж, s (первісно вимовлялась як дз), ч, Y, ш, ъ, ъı, ь, Ђ, А ( юс малий, носовий е), Ж ( юс великий, носовий о), а також лігатура щ для передачі сполуки приголосних ш і т (точний склад первісної К. не з’ясований). Букву ш запозичено з глаголиці.

Літери ж, ч, y, б, ъ, ь, безсумівно, є видозміненими глаголич. знаками (щоправда, дехто виводить з різновиду грец. уставної β). Імовірно, що з глагол. накресленнями пов’язані знаки ь, А, Ж. За глаголич. знаком оформлено букву ъı — поєднання ъ та і, лігатуру щ. Допускається виникнення знака s із грец. дигамми. Для передачі йотації використано і — ıє, ıа, ю тощо. Можливо, впливом глагол. букви на позначення йотованого у пояснюється те, що в К. він позначається поєднанням і та о, а не поєднанням оу, яким передавався голосний у. Кожна буква К. мала свою назву — в переважній більшості словоформи: азъ «я», боукы «буква» або «бук», вЂдЂ «знаю» (пізніше — вЂди «відай», «знай»), добро, ıєсть, живЂте — «живіте», Жсъ «вус» тощо. Вони сприяли швидшому засвоєнню грамоти. Кирилич. букви мали й числове значення, співвідносне із значенням тотожних знаків грец. абетки: а — 1, в — 2, г — 3, д — 4, є — 5 і т. д. Виняток становили специф. кириличні літери y і ч, які відповідно мали значення 90 і 900.

Найдавнішою з нині відомих датованою кирилич. пам’яткою є напис 931 у скельному монастирі біля с. Крепча в Болгарії. Найдавніші пергаменні кириличні рукописи — Савина книга (Савине Євангеліє) кін. 10 або поч. 11 ст., Супрасльський збірник 11 ст. (обидва збереглися і відкриті на територіях, що входили до складу Київ. Русі) та Енинський апостол 11 ст., знайдений у Болгарії. Найдавнішою точно датованою кирилич. книгою є давньорус. Остромирове Євангеліє 1056 — 57. К. протягом 10 — 12 ст. вживалася рівнобіжно з глаголицею, яку поступово витісняла. Певною перевагою К. перед глаголицею було відносно простіше накреслення букв. Існує думка, що К. прийшла до Київ. Русі з Болгарії разом із старослов’ян. богослуж. книгами після офіц. прийняття християнства 988. Однак кирилич. напис, що зберігся на корчазі з могили побл. с. Гньоздова на Смоленщині (Росія), датують 1-ю пол. або 3-ю чвертю 10 ст. Впевненіше датуються золоті та срібні монети Великого київ. князя Володимира з кирилич. текстами, карбовані, очевидно, з кін. 10 ст. Протягом історії К. мінявся тип письма. Першим з’явився устав. З 14 ст. поширився півустав. Поява півуставу була зумовлена прискоренням процесу писання, оскільки потреба в книгах та ін. текстах збільшувалася. Зростання попиту на писемну продукцію, особливо в ділових паперах, вимагало пришвидшення темпу писання, що призвело до виникнення в кін. 14 ст. скоропису. Із скоропису розвинувся курсив — сучас. ручне письмо з пов’язаними буквами. В 14 ст. з’явилася і орнаментальна в’язь у заголовках. Півуставне письмо лягло в основу кириличних друкар. шрифтів. У Росії 1708 був ств. близький до нинішнього гражданський шрифт, яким мали писатися і друкуватися світські тексти. Накреслення букв стало спрощеним і наближеним до стилю лат. шрифту. Елементи такого шрифту в східнослов’ян. друках з’явилися раніше (в Україні 1591 у «Граматиці доброглаголиваго еллино-словенского язика»). К. у давнину користувалися усі православні слов’яни, а також румуни й молдовани. З уведенням додаткових букв і діакрит. знаків до літер К. на позначення специф. звуків на слов’яно-кириличній графіч. основі грунтуються і нинішні системи письма українців, білорусів, росіян, болгар, македонців, сербів, югосл. русинів, а також (через російський) алфавіти багатьох народів кол. СРСР і монгольська абетка. Румуни в 19 ст., а в 1932 — 39 та з 1989 і молдовани перейшли на латиницю. Спроби (в т. ч. силоміць) запровадити замість К. латиницю на західноукр. землях (у Галичині в 19 ст., в Закарпатті — на поч. 20 ст.) були відкинуті (див. «Азбучна війна»).

Объяснение:держи