розкажіть про священні книги веди своїми словами

Священні книги народів світу упродовж тисячоліть спонукають людей до активної діяльності, пошуку власних життєвих шляхів.

Веди — одна з найдавніших книг світу, пам'ятка давньої індійської літератури. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже вони стали основою для створення різних релігійних і філософських учень. Саме слово "веда" означає "священне знання".

У ті давні часи, коли створювалися веди, художня творчість ще не була відокремлена від інших видів духовної діяльності людини. Релігія, міфологія і мораль втілювалися у художні образи. Ці художні образи з часом набули власного значення, приваблюючи своєї красою й багатозначністю. Саме тому до образів вед зверталися і звертаються митці різних країн світу, а веди стали не тільки пам'яткою релігійної культури, але й літератури.

У грецькій мові слово "бібліа" означає "книги". Але для багатьох поколінь різних народів це слово стало символом віри. Біблія — узагальнюючий збірник, до якого увійшли відібрані поколіннями й освячені церквою твори, що розкривають сутність релігійного вчення. Віруючі сприймають Біблію як єдиний текст Святого Письма, хоча книга ця складається з багатьох творів, створених у різні часи, різними авторами, різними мовами.

Історія створення тексту Біблії — це історія духовних пошуків людства. Назви двох частин Біблії, Старий і Новий Заповіти, пов'язані у християнстві з ученням про Ісуса Христа і відбивають складний розвиток християнської ідеї. Саме слово "заповіт" виникло під час перекладу Біблії з давньоєврейської мови на грецьку. В оригіналі слово, яке переклали як "заповіт", ближче за значенням до слів "договір", "угода" або "союз". І в основі іудаїзму — положення про "угоду"" між Богом і людиною, "народом божим": люди приймають заповіді Бога і чинять на землі його волю, а Бог за це охороняє і "рятує" людей. Поступово "угода" між богом і людьми втрачала риси рівноправності, перетворюючись на волевиявлення Бога, який встановлює норми людської поведінки своїми заповідями. Але в Старому Заповіті міститься вказівка, що Бог укладе "новий договір" із людьми. "Новий союз" мав будуватися не на рабській покірності, а на основі довіри Бога до людей і людей до Бога.

Авеста — священна книга зороастризму. Основна ідея цієї релігії — залежність світобудови від боротьби добра і зла, світла і пітьми, життя і смерті. Згідно з релігією зороастризму людина у цій боротьбі не іграшка в руках вищих сил, а особистість, яка має свободу вибору, здатна своєю активністю вплинути на поступ світової справедливості. Авеста написана однією з давньоіранських мов; учені не визначили точно, які племена або народи розмовляли цією мовою, тому найменували ту мову за назвою пам'ятки — "авестійською". Авеста складається з кількох частин. Найбільш давня з них — "Гати" — зібрання молитов. Автором цих текстів вважають засновника давньоіранської релігії Заратуштрі (або Зороастру, як називали його античні автори, в творах яких збереглися відомості про вірування давніх іранців). В усіх повчаннях гат ідеться про життя, побут, норми поведінки.

Коран — священна книга мусульман. Мусульманство, або іслам, одна з трьох, поруч із християнством і буддизмом, світових релігій.

Виникнення ісламу супроводжувалося появою священної книги — Корана, який, відповідно до мусульманського вчення, послав людям Аллах через ангела Гавриїла у формі одкровення пророку Мухаммеду, який і передав ці одкровення своїм одноплемінникам.

Коран — це збірка проповідей Мухаммеда, звернутих до язичників, які ще не прийняли ісламу. Складається Коран зі 114 розділів (сур), розташованих не за змістом чи хронологією, а за принципом зменшення розміру. У Корані немає систематичного викладення основ мусульманської релігії, тут подаються лише найважливіші положення, які вже значно пізніше склали у певну систему мусульманські богослови. Відповідно до вчення ісламу все існуюче в світі створене Аллахом і всі явища та події, які сталися і мають статися у Всесвіті аж до кінця світу і страшного суду, визначені ним і відбуваються за його волею. Мухаммед проголошував пророками багатьох персонажів і пророків Біблії та Євангелія. У Корані зустрічаються імена Адама і Ноя, Авраама і Йосипа, Мойсея та Ісуса Христа. Але сам Мухаммед ніби завершує весь цей ряд пророків, підноситься над усіма ними як останній і головний пророк.

МОЖЛИВО ТРОХИ БАГАТО

Дубровский поймал в своем лесу людей троекурова, воровавших его лес, и отвез воров к себе на двор. он приказал высечь людей, а лошадей приписал к своему скоту. узнав об этом, троекуров поначалу собирался напасть на имение дубровского со своими людьми. такое было ему не в новинку. немного поразмыслив, он решил отобрать имение у дубровского через суд. троекуров посоветовался с заседателем шаабашкиным, и тот придумал, как это сделать. имение дубровского кистеневка было куплено у отца троекурова, но у дубровского во время сгорели все документы. вот к этому и было решено придраться. через две недели дубровский получил приглашение дать объяснения по поводу его владения кистеневкой. он удивился и написал, что это сельцо принад¬лежит ему по праву наследства. шабашкин проявил большую активность, подкупая судей и толкуя указы вкривь и вкось. в феврале дубровский получил приглашение явиться в суд на слушание по делу спорного име¬ния между ним и генерал-аншефом троекуровым. отец не смог как следует объяснить владимиру состояние дел. владимир решил ждать последствий, надеясь на собственную правоту. здоровье отца становилось все хуже, и владимир не отходил от него. так и прошел положенный срок для подачи апелляции на решение суда, и кистеневка перешла троекурову. шабашкин приехал с этим известием к троекурову. тот понимал, что в своем мщении зашел слишком далеко. он прогнал шабашкина и поехал в кистеневку. увидев маленький домик андрея гавриловича, он решил помириться и заехал во двор. больной сидел у окна. увидев троекурова во дворе, он сильно забеспокоился, и его разбил паралич. взволнованный состоянием отца, владимир приказал гнать троекурова со двора. слуга пе¬редал слова хозяина кириле петровичу. тот с презрением улыбнулся и не спеша уехал. скоро вышел владимир и сообщил, что его отец скончался. похоронив отца, дубровский просидел почти до ве¬чера с лесу, размышляя о своей судьбе. вражда с троекуровым не сулила ничего доброго. возвращаясь домой, он встретил попа со всем причетом и подумал, что это плохая примета. действительно, во дворе он увидел две тройки. шабашкин приехал от имени троекурова забрать имение. крестьяне отказались переходить к новому хозяину, но дубровский их успокоил и оставил судебных исполнителей ночевать в доме.