Текст опис про кошеня​

Сподіваюсь до

Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко.

Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками були у мого кошеняти.

Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби за погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини.

Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою.

Я дуже люблю свою Зірочку і задоволена тим, що вона у мене є!

Центральна вулиця києва, що проходить поблизу місцевості, де багато років тому володимир великий охрестив свою сім’ю, носить назву хрещатик. імовірно, саме ця подія і дала назву легендарній вулиці. проте існує й інша версія щодо походження назви від місцевості з численними перехресними ярами (хрещатого яру). сучасний хрещатик завдовжки всьго 1,2 км, а ширина цієї вулиці на окремих ділянках становить майже 100 м. при чому її поїжджа частина сягає 24 м, а по обидва боки хрещатика колони із дерев, які ніби захищають широкі (14м) тротуари. зліва уздовж хрещатика сланозвісний бульвар з каштанами, що неймоірно прекрасний у травневі дні: дерева пишно розквітають і наповнюють вулицю солодкуватим п’янким запахом. хрещатик почав функціонувати як вулиця на початку xix ст. спочатку була забудована територія в районі сучасної площі європейської. забудовувалася здебільшого права сторона аж до вулиці прорізної. на хрещатику в той час будувалися в основному житлові будинки, крім першого театру – садиби у києві. тому і вулиця певний час іменувалася театральною. на кінець xix століття робудова вулиці сягала вже бессарабської площі. а до 1869 року вона називалася хрещатицькою, лише згодом її перейменовано в хрещатик.