Хронологічна таблиця наполеонівські війни​

Объяснение:

1789 p., 14 липня — взяття Бастилії. Початок Французької революції.

1789 p., 26 серпня — проголошення Декларації прав людини і громадянина.

1792 p., 10 серпня — повалення монархії.

1792, 22 вересня — проголошення республіки у Франції.1793 p., 21 січня — страта короля Людовика XVI.

1793 p., 2 червня — прихід до влади якобінців.

1793 — 1794 pp. — диктатура якобінців.

1794 p., 27 липня — повалення якобінської диктатури. Термідоріанський переворот у Франції.

1795 — 1799 pp. — перебування при владі Директорії.

1796 — 1797 pp. — італійський похід Наполеона.

1798 —1799 pp. — єгипетський похід Наполеона.

1799 p., 9 листопада (18-те брюмера) — державний переворот Наполеона Бонапарта. Кінець революції.

1799 — 1804 pp. — Консульство у Франції.

1804 р. — набуває чинності Цивільний кодекс у Франції. 1799 — 1804,1804 — 1815 pp. — Наполеонівські війни.

1805 p., 2 грудня — армія Наполеона завдала поразки австро-російським військам під Аустерліцем.

1806 p., 21 листопада — Наполеон підписав декрет про організацію Континентальної блокади.

1807 p., 7 червня — підписано Тільзітський мир між Францією і Росією.

1812 р. 24 червня — початок вторгнення Наполеона в Росію.

1812 p., 26 серпня — Бородінська битва.

1813 p., жовтень — битва під Лейпцигом.

1804 — 1814 pp. — Перша імперія у Франції.

1814 р., квітень — перша реставрація Бурбонів у Франції.

1814 - 1815 pp. — Віденський конгрес.

1815 p., 20 березня — 22 червня — «сто днів» Наполеона.

1815 p., 18 червня — битва під Ватерлоо.

1815 p., 26 вересня — утворення Священного союзу.

1825 p., 14 грудня — повстання декабристів на Сенатській площі в Петербурзі.

1825 р. — відкриття першої у Великій Британії залізниці Стоктон — Дарлінгтон.

1830 p., липень — Липнева революція у Франції..

1830 — 1848 pp. — Липнева монархія у Франції.

1832 р. — перша парламентська реформа у Великій Британії.

1834 р. — утворення Митного союзу 18 німецьких держав на чолі з Пруссією.

1836 -1848 pp. — чартистський рух у Великій Британії.

1844 р. - повстання сілезьких ткачів у Німеччині.

1848 р., лютий — революція у Франції. Проголошення республіки у Франції.

1848 — 1849 pp. — революції в Німеччині, Австрійській імперії та італійських державах.

1851 p., 2 грудня - державний переворот Луї Бонапарта у Франції

1852 — 1870 pp. — Друга імперія у Франції.

1853 — 1856 pp. — Кримська війна.

1860 р. — експедиція «тисячі» Дж. Гарібальді.

1861 р. — утворення єдиного Італійського королівства.

1861 — 1865 pp. — громадянська війна у США.

1862 p., 20 травня — Акт про гомстеди у США.

1863 p., 1 січня — набрав чинності Закон про скасування рабства у США.

1864 p., вересень — створення І Інтернаціоналу.

1864 — 1871 pp. — об’єднання Німеччини. Створення німецької імперії.

1865 — 1877 pp. — реконструкція півдня США.

1867 р. — друга парламентська реформа у Великій Британії. Утворення Австро-Угорщини.

1867 — 1868 pp. — революція Мейдзі в Японії.

1870 -1871 pp. — війна Пруссії проти Франції.

1871 p., 18 січня — проголошення Німецької імперії.

1871 p., березень — Паризька комуна.

1873 р. — укладення „союзу трьох імператорів” — Німеччини, Росії та Австро-Угорщини.

1876 р. — розпуск І Інтернаціоналу.

1878 р. — підписання Сан-Стефанського мирного договору між Росією й Туреччиною.

1881 р. — вбивство народниками російського царя Олександра II.

1882 р. — укладення Троїстого союзу.

1889 р. — виникнення II Інтернаціоналу.

1891 — 1893 pp. — створення франко-російського союзу.

1894 — 1895 pp. — японо-китайська війна.

ответ:Казахское ханство в XV -XVII вв. Социально -экономические и этнические процессы, протекавшие на территории Казахстана, к XIV -XV вв. привели к закономерным итогам образованию Казахского ханства. Ханства, возникшие во второй половине XV в., отличались от Золотой Орды и подобных ей государственных образований тем, что они были созданы не в результате завоевания, а на местной экономической и этнической основах. В середине XV в. в ханство Абулхайра входила обширная территория, от Сырдарьи до Сибирского ханства. Хотя ханство называлось "Кочевое узбекское", основная масса населения в нем были казахи. К этому времени династийная борьба между жошидами и шайбонидами в Узбекском ханстве обострилась. Абулхайр хан, представлявший род шайбонидов, жестоко расправлялся со своими противниками, жошидами. Правнук Урус хана, сын правителя Ак Орды Барак хана Жаныбек и его родственник Керей, объединив от них племенные группы кочевого и полукочевого населения, на рубеже 50 - 60-х гг. XV в. откочевали на территорию Юго - Западного Семиречья, в Могулистан. В исторической литературе существует мнение, что откочевка племен Восточного Дешт-и - Кыпчака в долину рек Чу и Таласа под предводительством жошодов Жаныбека и Керея положила начало образованию Казахского ханства. При этом не учитывается сложившееся за долго до этого социально - экономические и этнополитические факторы, приведшие, в конечном счете, к возникновению самостоятельного независимого ханства. Поэтому факт откочевки нельзя констатировать без анализа ее глубоких причин и реального места в истории возникновения этого государства. Передвижка масс казахского населения Семиречье в течение целого десятилетия - с конца 50-х и до конца 60-х гг. XV в. - это необычное рядовая откочевка обиженных султанов. Фактически, откочевала не только феодальная верхушка со своими ближайшими подданными, но тысячи и тысячи рядовых скотоводов. Это был протез трудящихся против гнета, растущих налогов и повинностей, против бесконечных тягот феодальных усобиц и войн. Враждовавшие с Абулхайром султаны Жаныбек и Керей, боровшиеся против шайбанидов за восстановление власти династии ханов Ак Орды, использовали недовольство народных масс. В то же время они содействовали политическому объединению казахов и образованию казахского ханства. Правитель Могулистана Есен - Буга, в свою очередь, охотно вступил в союз с казахскими предводителями, стремясь обеспечить безопасность западных границ Могулистана от вторжения Абулхайра и тимуридов. Есен - Буга хан стремился также использовать казахов как реальную военную силу для отражения набегов ойратов (калмаков), начавших еще в 20 гг. XV в. тревожить Семиречье и другие районы Могулистана. В этих условиях возникновения Казахского ханства в долинах рек Чу и Таласа в 1465 -1466 гг. было вполне закономерным явлением. Стремление хана Абулхайра помешать образованию Казахского ханства, укреплению власти Жаныбека и Керея оказалось тщетным. Поход Абулхайра в Семиречье зимой 1468 г. был прерван в связи с его смертью. Число подвластных Жаныбеку и Керею племен все больше увеличивалось как за счет степных районов Казахстана, особенно после смерти Абулхайр хана, так и за счет перехода под их власть части рода и племен Семиречья. Так, численность населения нового ханства достигла двухсот тысяч человек. Источники повествуют об активной внешней политики первых казахских ханов, направленной на расширение территории ханства, на утверждение своей власти над при сырдарьинскими городами и степными районами Дешт-и - Кыпчака. Такая политика отражала стремление казахской народности ранее политически разобщенной, но тянувшейся к объединению в рамках одного единого государственного образования. Последние три десятилетия XV в. - это время крупных политических событий в истории Казахстана и Средней Азии. Крепло Казахское ханство. Оно начало непосредственную борьбу за овладение всей территорией Казахстана. Все более слабел Могулистан, фактически распавшийся на несколько феодальных владений. Постепенно падала и военная мощь тимуридов, их влияния. После смерти Абулхайра значительно ослабло и Узбекское ханство. Наследникам Абулхайр хана пришлось ограничиться только соперничеством за обладание при сырдарьинской территорией, при этом прибегать к тимуридов, могульских ханов и мангытских мирз. Так, политическая обстановка благоприятствовала упрочению Казахского ханства. В целом, борьба за присырдарьинские города, их громадную кочевую периферию в Дешт-и – Кыпчаке, а также за районы Cемиречья отражала ход формирования этнической территории казахской, узбекской и киргизской народностей, сложное переплетение этнических процессов на территории казахстанско-среднеазиатского региона. Казахское ханство, в отличие от предшествующих государственных образований, имело, особенно к началу XVI в., гораздо более широкую и прочную этническую базу, в него вошли почти все этнические группы, составляющие казахскую народность, и почти вся территория, на которой они обитали.