В чем заслуга А.РБеляева как писателя?​

Объяснение:

Основным жанром, в котором работал Беляев, была научная фантастика. За 16 лет творчества были написаны 17 романов и десятки повестей и рассказов, что делает Беляева самым плодотворным советским писателем, работавшим в этом жанре в первой половине XX века[28].

Писателя остро интересовал вопрос человеческой психики: функционирования мозга, его связи с телом, с жизнью души, духа. Может ли мозг мыслить вне тела? Возможна ли пересадка мозга? Какие последствия может повлечь за собой анабиоз и его широкое применение? Существуют ли границы у возможности внушения? А у генной инженерии? Попытке решить эти проблемы посвящены романы «Голова профессора Доуэля», «Властелин мира», «Человек, потерявший лицо», рассказы «Человек, который не спит», «Хойти-Тойти». Своеобразным продолжением этих размышлений стали романы-гипотезы, помещающие человека в разные среды существования: океан («Человек-амфибия») и воздух («Ариэль»).

Его последний роман, «Ариэль», написанный в 1941 году, перекликается с известным романом А. Грина «Блистающий мир». Герои обоих произведений летать без дополнительных при см. Левитация). Образ юноши Ариэля — несомненное достижение писателя, в котором предметно реализовалась вера автора в человека, преодолевающего земное притяжение.

Произведения Беляева ценили и простые читатели, и признанные мэтры фантастики, такие, как Герберт Уэллс. Но главной заслугой писателя стали не бесчисленные сбывшиеся предсказания, а то, что он мог конструировать будущее.

135 лет назад, 16 марта 1884 г., в семье смоленского священника, настоятеля Одигитриевской церкви, второго по значению храма города, родился ребёнок. Церковь потом снесут, а имя отца-настоятеля будут вспоминать только в связи с его сыном, которого, дескать, ещё при жизни называли «русский Жюль Верн».

Объяснение:

Мітки (11)

Василь Олександрович Сухомлинський - видатний український педагог, письменник і публіцист. Оповідання та казки Василя Сухомлинського.

Жив на світі Учитель. Його звали Василь Олександрович Сухомлинський. Він був середнього зросту, худорлявий; каштанове волосся відкривало високе чоло. Але головними на його обличчі були очі — карі, променисті, то лагідні, замріяні, то вимогливі, запитальні, а то й усміхнені, жартівливі. Усе своє життя з 17 років Василь Олександрович працював у школі. Учитель за покликанням душі, він учив маленьких і великих школярів грамоти, математики, літератури, історії. Але більш за все він хотів навчити дітей думати, відчувати, радіти й сумувати не лише своїми власними радощами й печалями, а й татовими і маминими, дідусевими й бабусиними, братовими й товаришевими, зайчика і синички, верби і тополі, місяця й вітру, всієї нашої землі. Для цього Учитель сам писав казки й розповідав дітям, їхнім батькам, учителям. Він написав багато, більше 1500, казок, оповідань, притч, замальовок з життя дітей. У них Учитель розкрив широкий, різноманітний, різнобарвний світ, що сточує кожну дитину, охоплює все наше життя. Він хотів, щоб цей світ увійшов у душу маленької дитини, проріс чуйністю, добротою, дбайливістю, відповідальністю і людяністю. Учитель не лише сам писав казки і розповідав їх дітям, часто серед природи, у зеленому класі, який він називав Школою під Голубим Небом або Школою Радості, а й учив дітей самих складати казки, пробуджував у них думку і слово. "Казка, — любив повторювати він, — це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови."

От зараз і ви, маленькі читачі, доторкнетесь до думки і слова Василя Олександровича, до його веселкового казкового світу, який він так хотів перенести у ваші душі і серця.

Хочеться, щоб він пробудив у вас бажання зробити щось хороше, приємне всім, кого ви любите, знаєте, а також незнайомим і всім-всім-всім.

(Ольга Сухомлинська)