Особливості театру корифеїв​

Театр корифеев — первый профессиональный украинский театр. Открыто в 1882 году в Елисаветграде, и в этот год украинский театр отделился от польского и русского. Основателем театра стал Марк Лукич Кропивницкий, владевший всеми театральными профессиями. После него театр возглавлял Николай Карпович Садовский, который боролся за украинское слово и украинский театр во времена их запрета.

С Театром корифеев также связаны имена Марии Заньковецкой, Панаса Саксаганского.

Стиль синкретического театра, который объединял драматическое и комедийное действо с музыкальными, вокальными сценами, включая хоровые и танцевальные ансамбли, поражал чисто народной свежестью и непохожестью ни на один существующий театр.

Объяснение:

Микола — сирота-бурлака, чесний, працьовитий, завжди бадьорий і дотепний. Напротивагу Петрові Микола — відчайдух, він ніколи не впадає у розпач і має тверду вдачу. Миколу приваблює історичне минуле його предків, захоплює хоробрість і відвага. Він мріє податися на Тамань до чорноморців, бо любить козаків. До того ж він весельчак і співун, у п’єсі Микола виковує гарні патріотичні пісні.  Микола вміє підмітити в людях і явищах потворне, викривлене і показати його в смішному освітленні.

Дотепи і жарти Миколи на адресу «начальства» колючі і в’їдливі. Але коли вони стосуються симпатичних йому людей, то стають доброзичливими, співчутливими, прихильними. Теплий гумор Миколи пом’якшує трагічність становища, коли Наталка і Петро, зустрівшись після довголітньої розлуки, виявляють, що не можуть з’єднати свої долі, що мусять назавжди розійтися. Але нотки глибокого і щирого суму скривдженої «сильними світу» трудової людини тужно звучать у голосі Миколи тоді, коли він, поділяючи тяжкі почуття і переживання Петра, каже: «О братику! (бере Петра за руку). Знаю я, як тяжко бути сиротою і не мати містечка, де б голову приклонити». Та природжена життєрадісність і оптимізм швидко беруть гору над сумними настроями

Джерело: https://dovidka.biz.ua/natalka-poltavka-harakteristika-mikoli

Объяснение: