Написати: Долю Французької королеви Анни Ярославовної

А́нна Яросла́вна (близько 1032 — між 1075 і 1089[1]) — руська князівна, королева Франції (1051—1060). Представниця династії Рюриковичів. Дочка великого князя київського Ярослава Мудрого та його другої дружини, шведської принцеси Інгігерди, дочки шведського короля Улофа III. Онука святого київського князя Володимира Святославича. Друга дружина французького короля Генріха I (1051—1060)[1]. Мати французького короля Філіппа І та вермандуанського графа Гуго, що був одним із керівників Першого Хрестового походу[1][2]. Згадується переважно в іноземних джерелах[1], а також документах Київського Печерського монастиря XVII ст[2]. Привезла до Королівства Франція великий посаг, що познайомив французів з культурою Київської Русі (за легендою з княжною пов'язують Реймське Євангеліє, на якому присягали королі Франції[2]). Після смерті чоловіка-короля вдруге вийшла заміж за лідера опозиції Рауля IV, графа Валуа (1062), що вже мав законну дружину[1]. Була змушена покинути двір через політичну кризу, спричинену її одруженням[2]. Залишила малолітнього сина Філіпа на регента Балдуїна V Фландрського, свояка покійного короля. Після смерті графа Валуа повернулася до двору (1074). Впливала на внутрішню і зовнішню політику королівства, спільно з сином підписувала державні акти (на одному з них є кириличний підпис: «Анна Ръина», тобто «Анна королева»)[1]. Листувалася зі Святим Престолом (відомий лист Папи Римського Миколая II (1059), в якому він наголошує на її благочесті й щедрості до Католицької церкви). Заснувала монастир святого Вікентія в Санлісі (1065), на північ від Парижа, що був її резиденцією. Востаннє згадується на документі під 1075 роком[1]. Подальша доля невідома. Окрім материнської шведської мови знала давньоруську, латину, грецьку, французьку.

ответ:

объяснение:

китай до династии мин =

согласно  древнекитайским  верованиям, мир возник из первоначального хаоса, заключённого в огромном яйце. внутри этого яйца возник великан  паньгу. он спал на протяжении 18 000 лет, а когда проснулся, обнаружил рядом с собой долото и топор. с их он расколол яйцо. всё тяжёлое и грязное (инь) образовало землю, всё чистое и лёгкое (ян)  — небо. когда много тысяч лет спустя он умер, его последний вздох стал ветром и облаками, вскрик  — громом, правый глаз  — луной, а левый стал солнцем. его тело превратилось в горы, руки и ноги  — в четыре части света, кровь  — в реки, кожа и волосы  — в леса и травы, зубы и кости  — в металлы и камни, жилы  — в дороги.

древняя греция=

космос в представлении платона не вечен, так как всё, что ощущается, есть вещь, а вещи старятся и умирают. более того, само время родилось вместе с космосом.