1. Какие выводы можно сделать на основании приведенного свидетельства Вазари о Северном Возрождении? 2. Как вы можете объяснить тот факт, что немецкий художник Дюрер считал себя «данником» итальянца Рафаэля?
3. Выскажите свое суждение о том, чем могли поразить Рафаэля работы Дюрера?

Объяснение:

1) Творцы искусства «северного Возрождения» считали итальянских мастеров своими «учителями», ориентировались на философию гуманистов, воспринимали их художественные открытия и творчески их «перерабатывали».

2) Дюрер многому учился у Рафаэля, старался постичь секреты живописного мастерства великого итальянца, который, в свою очередь, поощрял Дюрера и поддерживал его в творческих поисках.

3) Рафаэля могла поразить удивительная техника создания гравюр немецкого мастера, выполненных с необыкновенной тщательностью и тонкостью, а также живописные достоинства портрета передавать не только внешнее портретное сходство, но и внутренний мир героя, а также эксперименты с техникой живописи (роспись ткани гуашью).

Перші згадки у писемних джерелах про ранньослов’янські племена зустрічаються у творах римських вчених І—П ст. н.е. Плінія Старшого, Тацита, Птолемея, де слов’яни фігурують під назвою венеди (венети). За цими знахідками вчені зробли висновок, що територія розселення слов’ян безпосередньо прилягала до Балтики. Йор­дан сповіщає, що у VI ст. вже існувало три гілки слов’ян: вене­ди (басейн Вісли), анти (Подніпров’я) і склавини (Подунав’я). Першопоштовхом процесу розселення східних слов’ян стало переміщення готів з При­балтики до Причорномор’я. Готські племена, що осіли у пониз­зі Дніпра, отримали назву остготи, а ті, які зосередилися між Дністром та Дунаєм, — вестготи. У 375 p. готів перемогли гуни, частково їх підкоривши і витіснивши з Причорномор’я. Гуни створили між Доном і Карпатами могутню державу, на чолі якої став Аттіла. Про силу цього державного утворення свідчать вдалі походи гунів у Східну Римську імперію. Проте після кількох поразок від римлян та їхніх союзників, смер­ті у 451 p. Аттіли гунська держава поступово втрачає силу і роз­падається. Ці історичні події суттєво вплинули на долю слов’ян­ства. Відчувши, що гуни вже не становлять серйозної небезпе­ки, не перешкоджають міграції, слов’яни, починаючи з V ст., великим потоком вирушили у візантійські землі. Починаючи з 527р., походи антів на Константинопіль стають регулярними, що свідчить про могутність антського племінного союзу. Наприкінці VII ст. слов’яни майже повністю ово­лоділи Балканським півостровом, проникли до Малої Азії.

Объяснение: