Твір опис на тему "вулиця" м. Николаев

Вулиця Адміральська — головна вулиця в перше сторіччя існування Миколаєва. Назва запропонована поліцмейстером Павлом Федоровим у 1822 р., але не затверджена генерал-губернатором Миколаєва адміралом Олексієм Грейгом. Повторно запропонована поліцмейстером Григорієм Автономовим. Затверджена адміралом Михайлом Лазарєвим в 1835 р. Назва дана по будинку головного командира Чорноморського флоту (1793 р.), від якого починалася ця вулиця. Оскільки флотом командував адмірал, то його будинок у просторіччі називали «адміральським». Звідси й пішла назва вулиці.

На цій вулиці мешкала міська знать — офіцери морського відомства, чиновники, купці. Тут будували красиві кам'яні дво- і триповерхові будинки, адміністративні будівлі, торгові приміщення.

Замощення вулиці Адміральської почалося в 1820-ті роки. Довгий час вона не мала освітлення, а лише в 1823 році, починаючи від будинку головного командира Чорноморського флоту і до штурманського училища, що знаходилося за будівлею 2-й жіночої гімназії, були встановлені гасові ліхтарі.

Після революції, в 1920-ті роки, перейменовано у вулицю Карла Маркса. До 175-річного ювілею міста вулиці повернули історичну назву — Адміральська.

Ім'я місту Миколаєву було надано 27 серпня 1789 р. в пам'ять про взяття в 1788 році російськими військами турецької фортеці Очаків у день святого Миколая, покровителя моряків.

І відразу місту судилося стати великим промисловим центром і центром суднобудування. Вже через 9 місяців був спущений на воду чудовий корабель «Святий Миколай», а місце його споруди - Адміралтейство прийнято називати місцем заснування міста. Сьогодні це територія заводу імені 61 комунара.

Ім'я Миколаїв - було надано новому місту-верфі Г.О. Потьомкіна, в якому за документами було тільки 26 дворів і жителів: 105 чоловіків і 42 жінки, цікаво, що м. Миколаїв називають містом наречених, кораблів, чорних ночей і білих акацій. За легендою, коли цей населений пункт - верф тільки закладали, то населення було переважно чоловічим. І щоб налагодити сімейне життя сюди по неділях з'їжджалися наречені з навколишніх містечок і сіл. На площі вишиковувалося дві шеренги: женихів і наречених. За командою священика вони нібито зближувалися, і, яка дівчина виявиться навпроти, на тій і потрібно було одружитися. Вінчали всіх одразу на площі.

Будувалось місто за чітким планом - з прямими вулицями і кварталами, складеним російським архітектором Іваном Старовим, сьогоднішні рівні, як стріла вулиці, чіткі квадрати кварталів в історичному центрі міста - це втілений у життя план талановитого архітектора, який увійшов в історію Миколаєва, яку продовжили наші сучасники. Близько ста років у Миколаєві була штаб-квартира Чорноморського флоту. Тут побували великі адмірали і флотоводці: Ушаков, Нахімов, Корнілов, Беллінсгаузен, Лазарєв. Саме Ушаков привіз до Миколаєва акації, що стали нині символом міста.

Молоде місто Миколаїв зростало і розвивалося швидкими темпами, мало міст в історії так швидко забудовувались. І вже через 2 роки, в 1792 році, в Миколаєві вже були збудовані 1 церква, 100 казарм, 13 магазинів, 158 кам'яних будинків, 61 землянка, 209 мазанок, 149 крамниць, нараховувалося 1566 жителів і 1734 тимчасових робочих.

Ольклор україни  надзвичайно важлива складова частина культури народу. система духовного життя народу, яка тісно пов’язана з побутом, літературою, в якій відбиті моральні, етичні та естетичні погляди і цінності людей. існування терміну «фольклор» нерозривно зв’язане з терміном «народна творчість». вся творча діяльність народу окреслена в поезії, танцях, музиці, художньому та декоративно-прикладному мистецтві.  це втілення поглядів, прагнень,  ідеалів людей та все те, що несе своєрідний відбиток побуту. формування народної творчості та  фольклору україни  відбувалось протягом багатьох століть. разом із мовою мистецтво увібрало в себе знання, багатовіковий досвід та пам'ять про історичне минуле на різних етапах розвитку народу. в залежності від рівня розвитку та філософських поглядів людей, формувались та створювались нові сюжетні та тематичні жанри. сьогодення пропонує нам величезний архів записів, в яких збереглись зафіксовані нашими давніми праді події, обряди, ритуали та традиції і звичайно, ставлення народу до них. в особливу галузь  фольклору україни  відокремились народні пісні. з давніх давен український народ славився співучістю, та створенням милозвучних гармонійних мелодій та пісень.   аналізуючи тексти та сюжетність музичних творів, ми можемо прослідкувати біографію багатьох попередніх поколінь. весь життєвий шлях людини відповідними піснями від самого дитинства, починаючи з милозвучних та ліричних  колискових пісень. таке шанобливе та творче відношення українського народу до пісні не є випадковим. народ який проживає на такій щедрій, родючій землі, поміж золотих жнив під палаючим сонцем, не може бути не талановитим. духовне багатство українця нерозривно пов’язане не лише з історичними подіями які відбуваються навколо, а й з красою, силою та прагненнями волелюбної душі. протягом багатьох століть україна була і залишається невичерпним джерелом мистецтва. слава про українські народні пісні та  фольклор українирозповсюджувалась далеко за межі слов’янських земель. видатні світові митці та музиканти захоплювались неповторною красою та звучанням музики. багато з них використовували українські пісні в своїх витворах мистецтва. український народ  співав пісні під час будь-яких родинно-побутових та суспільно-обрядових подій, таких як весілля, жниварські роботи, сум прощання з рідними чи коханими, або радість повернення на рідну землю тощо. через пісню передавались ті почуття та переживання, які неможливо та недостатньо було просто виразити словами. характерна мелодія створювала відповідний настрій та атмосферу. така пісня здатна окрилювати, підносити настрій, надихати на сміливі, часом відчайдушні вчинки.