Значение творчества сковороды в украинской литературе

Важливий внесок в історію всієї духовної культури українського народу та її барокової літературно-філософської традиції зробив, зокрема, Григорій Савич Сковорода (1722—1794 pp.) — видатний український філософ, мислитель, гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Він народився у сім'ї малоземельного козака-підпомічника в с.Чорнухи на Лубенщині. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, майже три роки був співаком придворної капели в Петербурзі, потім відвідав низку країн Європи.

У 1751 р. Г.Сковорода повернувся на батьківщину. Тривалий час працював домашнім вчителем, а згодом викладачем Переяславського і Харківського колегіумів. Проте світська і церковна влада переслідувала мислителя за його філософське вчення, розбіжне з офіційними концепціями Православної церкви. Тому він змушений був 1769 р. остаточно залишити педагогічну роботу.

У своєму розумінні світу філософ дотримувався морально-етичних засад одвічної боротьби "добра" і "зла". Під "злом" він розумів прагнення до збагачення, паразитизм, розбещеність. Протилежність "зла" — "добро", що символізує високі духовні інтереси людини. Отже, філософське вчення українського мислителя було об'єктивно спрямоване на утвердження ідей гуманізму, добра, справедливості.

Дотримуючись позицій гуманізму, Г.Сковорода обстоював єдність людини і природи. На думку філософа, шлях до людського щастя прокладається через самопізнання. Пізнати себе, за Сковородою, — пізнати божественне у собі. Теорія самопізнання пов'язувалася з ідеєю суспільно-корисної "сродної" праці, яка полягала в утвердженні прав кожної людини на щастя відповідно до природних здібностей. На думку філософа, головною умовою поліпшення народного життя є поширення освіти, духовне звільнення людини.

Творчість Г.Сковороди — перлина барокової української літератури другої половини XVII ст. Упродовж 1769—1779 pp. він написав ЗО байок, об'єднаних у збірку "Басни харьковскія". В них висловлювався протест проти соціального гніту, високо оцінювалися моральні якості українських селян: чесність, доброта, працьовитість, скромність, природний розум. У цих байках знайшли подальший розвиток сатиричні традиції давньої української літератури.

Вцентральном музее музыкальной культуры открыта выставка «музыкальные иллюстрации к повести а. с. пушкина «метель», подготовленная всероссийским музейным объединением музыкальной культуры имени м. и. глинки к 100-летию со дня рождения г. в. свиридова. композитор георгий васильевич свиридов (1915-1998) известен прежде всего как автор вокальных и вокально-симфонических сочинений. это песни, романсы, кантаты, оратории, хоровые произведения, повествующие о жизни россии хх века. композитор создал немало значимых произведений и в инструментальных жанрах, написал музыку к ряду театральных и кинематографических работ. есть в творчестве свиридова и сочинение, написанное в жанре музыкальных иллюстраций: музыка к фильму владимира басова «метель» (1965), снятому по одноимённой повести а. с. пушкина. композитора привлекла идея воссоздать в этой музыке образ провинциальной россии xix века. это сочинение стало своеобразной ретроспективой давно ушедшей, но милой, привлекательной, вызывающей ностальгию жизни. цикл музыкальных иллюстраций к «метели» состоит из девяти картин, которые следуют сюжету произведения: «тройка», «вальс», «весна и осень», «романс», «пастораль», «военный марш», «венчание», «отзвуки вальса», «зимняя дорога». композитор, отказавшись от банального музыкального сопровождения событий повести, превратил каждую пьесу в самостоятельное сочинение. художественное решение выставки в центральном музее музыкальной культуры обусловлено сюжетами и музыкального произведений. акцентами стали три эпизода повести: зимняя дорога, сцена и объяснение у ротонды.