Сравнительная характеристика петра 1 и карла

роман «червоне і чорне» — правдива оповідь про суспільство епохи реставрації у франції. це соціально-психологічний роман, в основі якого лежить конфлікт особистості із суспільством. шлях головного героя жульєна сореля наштовхує на думку, що в епоху наполеона він міг би стати героєм, а в епоху реставрації змушений або пристосуватися, або загинути.

жульєн сорель — представник покоління початку 20-х років xix століття. йому властиві риси романтичного героя: незалежність, почуття власної гідності, бажання змінити долю, бажання боротися і досягати мети. він — яскрава особистість, у ньому все понад норму: сила розуму, воля, мрійливість, цілеспрямованість.

наш герой — син теслі. він живе в маленькому провінційному містечку вер’єрі з братами і батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. у вер’єрі його ніхто не розуміє. «усі і нехтували ним, і він ненавидів своїх братів і батька…» юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був наполеон. після довгих роздумів він вирішує: єдина можливість чогось досягти в житті і вирватися з вер’єра — стати священиком. «пробити дорогу для жульєна насамперед означало вирватися з вер’єра; батьківщину свою він ненавидів. усе, що він бачив тут, сковувало його уяву».

і от перша перемога, перший «вихід у світ». жульєна запрошує до себе в будинок вихователем дітей мер вер’єра пан де реналь. уже через місяць діти обожнювали молодого вихователя, голова сімейства перейнявся до нього повагою, а пані де реналь відчувала до нього щось більше, ніж проста повага. однак жульєн почував себе тут чужим: «він відчував лише ненависть і відразу до цього вищого світу, куди він був допущений тільки до краєчка столу…»

життя в будинку пана де реналя було наповнене лицемірством, прагненням до наживи, боротьбою за владу, інтригами і плітками. «совість жульєна стала нашіптувати йому: «ось воно — це брудне багатство, якого і ти можеш досягти і насолоджуватися ним, але тільки в цій компанії. о наполеон! які прекрасні були твої » жульєн почував себе самотнім у цьому світі. завдяки заступництву кюре шелана сорель потрапляє в безансонську духовну семінарію. «якщо жульєн лише очерет, що гойдається, нехай загине, а якщо це людина мужня, нехай пробивається сам», — сказав про нього абат пірар. і жульєн став пробиватися.

учився він гарно, але від семінаристів тримався осторонь. незабаром побачив, що «знання тут і в гріш не ставлять», тому що «успіх у науках здається підозрілим». жульєн зрозумів, що заохочується: лицемірство, «аскетичне благочестя». як не намагався юнак видаватися дурником і незначною особистістю, не міг сподобатися ні семінаристам, ні начальству семінарії — занадто вже відрізнявся він від інших.

і нарешті — перше підвищення: його призначили репетитором з нового і старого завіту. жульєн відчував підтримку абата пірара і був вдячний йому за це. і раптом — несподівана зустріч з єпископом, що вирішила його долю. жульєн переїжджає в париж, у будинок маркіза де ла-моля і стає його особистим секретарем. ще одна перемога. починається життя в особняку маркіза. що ж він бачить? «у цьому особняку не допускалися ніякі приємні відгуки про беранже, про опозиційні газети, про вольтера, про руссо, ні про будь-що, що хоч якось віддавало вільнодумством і політикою. найменша жива думка здавалася брутальністю».

перед ним відкрився новий світ. але цей новий світ був таким самим, як і світ у вер’єрі і безансоні. усе було засновано на лицемірстві і наживі. жульєн приймає всі правила гри і намагається зробити кар’єру. його очікувала блискуча перемога. але роман з дочкою маркіза матильдою розладнав усі плани жульєна. матильду, цю пересичену світську красуню, приваблювали в жульєні його розум, неординарність і безмежне честолюбство. але кохання це було зовсім не схоже на яскраве і світле почуття, яке зв’язувало жульєна з пані де реналь. кохання матильди і жульєна скоріше нагадувало дуель двох честолюбців. але воно цілком могло б закінчитися шлюбом, якби не лист пані де реналь, написаний під впливом братів-єзуїтів. «скільки чудових планів — і от в одну мить… усе це розсипається на порох», — думає сорель.

лист пані де реналь зруйнував всі плани жульєна і поставив крапку на його кар’єрі. прагнучи помститися, він робить безглуздий учинок — у вер’єрській церкві стріляє в пані де реналь.

отже, усе, чого так довго і цілеспрямовано прагнув жульєн, доводячи, що він особистість, було зруйновано. після цього будуть в’язниця, суд, вирок. довго розмірковуючи перед судом, жульєн розуміє, що йому нема в чому каятися: саме те суспільство, куди він так прагнув потрапити, схотіло зломити його, у його особі воно вирішило покарати тих молодих людей низького стану, що насмілилися проникнути в «гарне суспільство». жульєн знаходить у собі мужність гідно зустріти смерть. так гине розумна і неординарна людина, яка зважилася зробити кар’єру, не гребуючи ніякими засобами.