Охарактеризуйте ідеал воїна захисника у творі Тіртея.​

Давньогрецький поет Тіртей мав величезну популярність у Стародавній Греції. Майже повсюдно звучали його елегії. Мужні спартанські воїни виконували пісні Тіртея і навіть влаштовували співочі змагання. У добу героїчних походів він створив низку творів, які запалювали воїнів, кликали в бій, а деякі відігравали вирішальну роль у здобутті перемоги.

У своїх маршових піснях — ембатеріях — Тіртей створив образ ідеального воїна, для якого загинути на полі бою заради вітчизни — найвище щастя. Тіртей навіть ідеалізує сцену смерті хороброго воїна:

Добре вмирати тому, хто боронячи рідну країну,

Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.

(Переклад Г. Кочура)

Далі поет зазначає, що немає нічого гіршого, ніж під тиском ворога покидати своє місто, родючі поля і йти світом жебракувати. Такого втікача гнатимуть скрізь злидні і сором, навіть власна родина засуджуватиме. Тож краще померти гідно в бою, щоб не осоромити свій рід і вкрити себе безчестям:

Лихо і злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.

Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє.

Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.

Ідея переваги чесної смерті воїна в бою над безслав'ям боягуза стає провідною у багатьох елегіях Тіртея. Своїми творами він виховував передусім юнаків; надихав їх любити вітчизну, бути хоробрим, не боятися смерті і навіть відчувати до неї презирство:

О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,

Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.

Один за другим появлялись его произведения, не похожие на предыдущие по тематике и жанровой природой. Основным вкладом Мериме во французскую реалистическую литературу является новеллистика. Собственно, ему принадлежит большая заслуга в развитии новеллистического жанра. Новеллистике этого писателя присущ значительный романтический элемент, внутренняя связь с романтизмом, что объединяет его со Стендалем и Бальзаком. Отчетливо эта связь отразилась в интересе Мериме к экзотическому, исключительному, фантастическому, что стало важной составляющей структуры многих его новелл. Большинство новелл написана на экзотические сюжеты, их героями выступают корсиканцы («Матео Фальконе», «Коломба»), испанцы и цыгане («Души чистилища», «Кармен»), итальянцы («Федериго»), литовцы («Локис»), негры («Таманго»). Концептуальную основу этих произведений составляет характерно романтическое противопоставление «естественного состояния» и цивилизации - не в пользу последней.

Объяснение: