Що таке цитозоль? Спробуйте схарактеризувати склад цитозолю.Укажіть основні фунції цитозолю.

Цитозо́ль (англ. cytosol, происходит от греч. κύτος — клетка и англ. sol от лат. solutio — раствор) — жидкое содержимое клетки. Большую часть цитозоля занимает внутриклеточная жидкость. Цитозоль разбивается на компартменты при разнообразных мембран. У эукариот цитозоль располагается под плазматической мембраной и является частью цитоплазмы, в которую, помимо цитозоля, входят митохондрии, пластиды и другие органеллы, но не содержащаяся в них жидкость и внутренние структуры. Таким образом, цитозоль представляет собой жидкий матрикс, окружающий органеллы. У прокариот большая часть химических реакций метаболизма происходит в цитозоле, и лишь небольшая их часть происходит в мембранах и периплазматическом пространстве. У эукариот, хотя многие реакции протекают в органеллах, некоторые реакции происходят в цитозоле. [источник не указан 1030 дней]

Цитозоль представляет собой концентрированный раствор разнообразных молекул, который заполняет внутреннее пространство клетки[1]
Химически цитозоль представляет собой сложную смесь веществ, растворённых в жидкости. Хотя большая часть цитозоля представлена водой, его структура и свойства внутри клеток изучены недостаточно. Концентрации ионов, таких как катионы калия и натрия, различаются в цитозоле и внеклеточной жидкости. Эта разница концентраций существенна для таких процессов, как осморегуляция, передача сигнала и генерация потенциала действия в возбудимых клетках, таких как эндокринные, нервные и мышечные клетки. В цитозоле также содержится много макромолекул, которые могут изменять поведение молекул посредством эффекта скученности макромолекул (англ. Macromolecular crowding).

Хотя ранее цитозоль рассматривали как простой раствор молекул, он имеет несколько уровней организации. В их числе градиенты концентраций ионов (например, кальция), крупные ферментативные комплексы, которые взаимодействуют друг с другом и осуществляют разнообразные химические реакции, а также белковые комплексы вроде карбоксисом и протеасом, которые заключают в себе часть цитозоля.

ответ:

типові захворювання при неправильному харчуванні пов'язані переважно з недостатнім надходженням якої-небудь речовини. при невеликих відхиленнях від рекомендованих співвідношень поживних речовин у їжі серйозних порушень не виникає. жири і вуглеводи можуть взаємозамінюватися.

при недостатньому вживанні вуглеводів глюкоза може утворюватися із глікогену. першою ознакою пониження цукру в крові є сильне відчуття голоду і зниження фізичної та розумової працездатності. якщо цукор крові знижується настільки, що перестає задовільняти потреби в ньому головного мозку, настає втрата свідомості та судоми (гіпоглікемічний шок). якщо ж вуглеводи споживаються в надлишку, то вони перетворюються в жири і в такому вигляді ві про запас. крім того, надмірне вживання вуглеводів може призвести до розладів травлення через посилення процесів бродіння в товстому кишечнику.

при зниженні вживання жирів зменшується надходження жиророзчинних вітамінів, що може до гіповітамінозів за жиророзчинними вітамінами. крім того, може спостерігатися недостатність незамінних жирних кислот, що зумовлює появу шкірних захворювань, порушень обміну речовин, пошкодження мітохондрій та ін. при підвищенні в раціоні вмісту жирів збільшується відкладання жиру в організмі, а при надмірному вживанні насичених жирних кислот може виникати підвищений вміст холестерину – фактор ризику.

недостатнє вживання білків призводить до порушення фізичної та розумової працездатності, пригнічення захисних сил організму, підвищеної сприйнятливості до інфекцій і, у крайніх випадках, – до дистрофії та "голодних набряків". при надмірному вживанні білків збільшується інтенсивність обміну речовин і теплопродукції, але водночас посилюються процеси гниття в товстій кишці, що призводить до розладів травлення. крім того, надлишок білків сприяє розвитку приступів подагри в осіб, які мають схильність до цього захворювання.

ожиріння – надлишкове накопичення в організмі жиру та відкладання його в підшкірній клітковині, сальниках тощо. в основі ожиріння лежить порушення обміну речовин, коли процеси утворення жиру з поживних речовин переважають над процесами його розпаду. найчастіше воно обумовлено систематичним переїданням. крім переїдання, розвитку ожиріння сприяє переважання вмісту в їжі жирів тваринного походження і вуглеводів, які легко засвоюються. у ряді випадків ожиріння обумовлене порушенням діяльності залоз внутрішньої секреції, нервової системи. при різко виявленому ожирінні спостерігаються розлади дихання, які призводять до легеневої та серцевої недостатності, розвитку діабету, атеросклерозу, гіпертензії, інфаркту міокарда та ін.