Фразеологізми до слів - замовк
- дуже тихо
- дуже рано
- була
- у роботі
- Був великим майстром
- дружно

хитрий та прикрий, скрипів”. “Він жив у тій домівці, що колись належала його покійному товаришу. Це був ряд темних кімнат у здоровенному домі, що стояв у самому кінці маленького двора, де йому було дуже тісно” “Холодний іній лежав у Скруджа на голові, на бровах, на сухім підборідді. Скрудж всюди носив із собою той холод; в найгарячіші дні він морозив ним свою контору і не давав їй нагрітися хоч би на один градус на Різдво”. “Злива, град, сніг, сльота мали тільки одну кращу за нього прикмету – вони бувають часом щедріші, ніж Скрудж”.

Не було вітру жорстокішого за Скруджа, снігу впертішого, дощу такого невблаганного, як Скрудж”.

Риси характеру Скруджа:

Захланність (жадібність)

– Історія з коминком писаря.

– “Скрудж любив гроші й темряву, бо темрява – річ дешева”.

Обмеженість:

– “Як ти можеш думати про таку дурну річ, як Різдво? Ти вбогий…”

– “Єдиною доброю, корисною справою було те, що Скрудж зоставив ім’я Марлея на вивісці, тим самим лишивши пам’ять про нього”.

Дитинство Ебенезера Скруджа:

– Самотній хлопчик, покинутий своїми батьками.

– Забутий, як бувало

завжди на Різдво.

– Хлопець знов тут сам, бо всі інші пороз’їздились додому на веселі святки.

– Він ходив сам-один сумний по кімнаті.

Молодість Скруджа:

– “Обличчя його ще не вражало грубими та неприємними рисами, як це було пізніше, але вже мало ознаки заклопотаності та скупості. В очах у нього був якийсь неспокійний заздрий вираз, і той вираз виявляв, які почуття пустили в Скруджеві коріння, маючи розростися страшенно”.

– “Всі ваші величні почуття потроху пожерла охота наживати гроші, вона зовсім опанувала вами”.

Ставлення до людей: – “Скрудж був страшилом для всієї сім’ї Боба Кретчита”

– “Ніхто ніколи не говорив про щось із Скруджем, але йому навіть подобалося протовплюватися дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям”.

– “Зло, що він робить, карає його самого”.

– “Мені його шкода, я не міг би на нього гніватися, хоч бий хотів”.

– “Він сам од себе одбирає втіху”.

Старість:

– “Його похорон буде дуже сумний, я не знаю жодного чоловіка, що пішов би туди з власної волі”.

– “Які могли у нього бути спогади? Скаредність, здирство, жорстокість і клопіт про наживу”.

Здатність до змін:

– “Я спокутую минуле теперішнім і майбутнім”.

Закінчення:

– “Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другийй1 такий у доброму старому Лондоні або у якому іншому доброму старому місті в доброму старому світі”.