Антикомінтернівського пакт мета кожного укладача​

Мета:зусилення сил проти СССР та всього Комінтерну

"Антикомінтернівський пакт" - договір, підписаний 25 листопада 1936 в Берліні між Німеччиною і Японією, що оформив під прапором боротьби проти Комінтерну блок цих держав для завоювання світового панування. Складався з трьох статей і Додаткового протоколу. За "Антикомінтернівським пактом" Німеччина і Японія зобов'язувалися в тісній співпраці вести боротьбу проти Комінтерну і за "треті держави, внутрішньому спокою яких загрожує діяльність Комуністичного Інтернаціоналу, вжити оборонних заходів в дусі цієї Угоди або приєднатися до цього пакту". Згідно з доданим до "Антикомінтернівського пакту ""Протоколу підписання" сторони домовилися "вживати суворих заходів проти тих, хто всередині або поза країною прямо або побічно діє на користь Комуністичного Інтернаціоналу". По суті, цим передбачалося втручання у внутрішні справи інших країн. Підписаний одночасно з пактом секретний додатковий протокол передбачав, що в разі виникнення або загрози війни між СРСР і однією з Договірних Сторін, інша сторона "не вживе жодних заходів, здійснення яких могло б полегшити становище СРСР". Сторони також домовилися на період дії "Антикомінтернівського пакту" не укладати з СРСР будь-яких політичних договорів, що суперечать духу пакту. Термін дії пакту був спочатку встановлений в 5 років, в 1941 продовжений ще на 5 років. 6 листопада 1937 до" Антикомінтернівського пакту " приєдналася Італія, 24 лютого 1939 - Угорщина і маріонеткова держава Маньчжоу-Го, 27 березня 1939 - Іспанія, в 1941 - Болгарія, Фінляндія, Румунія, Данія, маріонеткові уряди Словаччини, Хорватії та окупованої Японією частини Китаю. Таким чином, Німеччина і Японія під виглядом "боротьби з Комінтерном" використовували "Антикомінтернівський пакт" для підготовки війни за світове панування. Після розгрому блоку агресорів у 2-й світовій війні пакт був ліквідований.