Мне нужен стихотворение про великою отечественную войну казахских поэтов на языке.

Сырбай мауленов. "партизаны". над миром шальная вьюга не может кипеть всегда — и солнце расправит брови, и небо придет в себя. родной народ улыбнется, когда победа придет, и снова о мирной жизни соловушка запоет. пройдешь ты, шальная вьюга, пройдешь ты к исходу дня,— но кто же твой груз тяжелый удержит, кроме меня? пока еще партизаны поход продолжают свой, колючий лес им — подмога, а спутник им — снег густой! шагают, глаз не смыкая, в полях и лесах — вперед. идут на верную гибель, чтоб был свободен народ! поесть, отдохнуть немного — короткий привал в пути. пролитая кровь и слезы пылают огнем в груди. за все расплатиться надо, иначе — покоя нет. патроны за поясами, у каждого пистолет. со снегом летящим белым сливается маскхалат, висит на плече готовый к сражению автомат! не слышно даже дыханья, следы снега заметут. не зная теплой постели, во вьюгу они идут. перевод с казахского о. дмитриева.

Мелькали дома и опушки, дымился туман над водой. и мылся в гремящей теплушке чуть свет лейтенант молодой. он ждать не хотел остановки, входя в ослепительный день. а сзади его для страховки держали за брючный ремень. стоял он в летящем вагоне, судьбу принимая свою, и лили ему на ладони воды неудобной струю. в разбитом очнувшемся мире, мечтавшем забыть про беду, уже километра четыре он мылся на полном ходу. смеющийся, голый по пояс, ад самым проемом дверей. и яростно нес его поезд в пространство - скорей и скорей! пред странами всеми, что плыли в предчувствии мирной страды, военного пота и пыли усердно смывал он следы - весной сорок пятого года, своею удачей солдаты стрелкового взвода, как в раме, стояли за ним.

За жанром «Ґобсек» — соціально­побутова, а ще більшою мірою —  філософська повість, у якій переважають елементи реалістичного  стилю. Але в ній, як і в решті творів «Людської комедії», відчутні романтичні впливи, її герой від самого початку не звичайна, а майже символічна постать. Він уособлює силу і владу грошей та руйнівний вплив багатства на людську душу.

Повість бальзака «Ґобсек» має оригінальну композицію — «розповідь у розповіді». Спочатку подано присвяту. Автор звертається до свого товариша по Вандомському коледжу — барона барша де Поноен, згадуючи їхнє спільне захоплення літературою й наголошуючи, що тільки вони не зрадили своєму покликанню.  Вочевидь, письменник використав якісь факти, імена з біографії барона й цим підкреслив реалістичну основу свого твору. На першій сторінці він навіть зазначає роки, коли відбувається дія.

У сюжеті повісті О. де бальзака «Ґобсек» наявні всі елементи —  експозиція (вечір у домі віконтеси де Ґранльє), зав’язка (втручання в бесіду адвоката Дервіля), розвиток дії (розповідь Дервіля про лихваря Ґобсека та його клієнтів), кульмінація (монолог Ґобсека про золото і його владу над людьми), розв’язка (смерть Ґобсека й зміна думки віконтеси про графа де Ресто як майбутнього зятя).