Можно не много информации про веревание древних людей 5 кклассс до пд

Предлагаю выделить такие древнейшие религиозные верования:

-          Анимизм (иными словами – вера в душу);

-          Тотемизм (иными словами – вера в связь человека с животным или растением);

-          Фетишизм (иными словами – вера в то, что материальный объект содержит в себе магические силы);

-          Шаманизм (иными словами – вера в то, что в мире существуют сверхъестественные силы).

         Все эти верования явились основой для возникновения основных религий – буддизма, христианства, ислама и т.д.

Объяснение:

ПРЕДСТАВЛЕНИЯ ПЕРВОБЫТНЫХ ЛЮДЕЙ ОБ ОКРУЖАЮЩЕМ МИРЕ

Первые люди в природном окружении.

Древнейшие люди чувствовали связь с животными, растениями и неживой природой. Они верили, что камни растут и, как животные порождать подобных себе. Были уверены, что животные и растения имеют свой язык и разговаривают между собой.

Вся природа была для первых людей огромным живым существом.

1.      причини роздробленості київської русі.  кінець хі — середина хііі ст. увійшли в історію київської русі як період політичної роздробленості. окремі землі прагнули до самостійного розвитку. уже у хіі ст. на території русі з’являються окремі самостійні князівства і землі: галицьке, волинське, київське, муромське, переяславське, полоцько-мінське, ростово-суздальське, смоленське, тмутараканське, турово-пінське, чернігово-сіверське князівства та новгородська і псковська землі. характерною рисою роздробленості був її прогресуючий характер. так, якщо у хіі ст. утворилося 12 князівств (земель), то їхня кількість на початку хііі ст. становила 50, а в хіv ст.— 250 князівств.роздроблення дістало в науці назву «феодального», оскільки його визначальними причинами були утвердження й подальший розвиток землеволодіння, виділення окремих земель і поява значних політичних центрів, їхнє прагнення до самостійності та незалежності від головного державного центру — києва.проте політичну роздробленість київської держави спричинили декілька чинників.  а. васнецов. двір удільного князя.  по-перше, великі простори держави, відсутність розгалуженого ефективного апарату іння. на початок хіі ст. русь займала площу майже 800 тис. км2, що, залежно від обставин, могло бути або свідченням державної могутності, або ж джерелом слабкості. великий князь у цей час не володів достатньо міцним, складеним і розгалуженим апаратом влади, фактично не мав розвинутої мережі доріг, швидких видів транспорту чи засобів зв’язку для ефективного здійснення своїх владних повноважень на такій величезній території. тому в запровадженні своєї політики великим князям доводилося покладатися на удільних володарів, яких, як правило, обтяжувала така зверхність. до того ж, вони самі були не проти посісти великокнязівський престол.по-друге, етнічна неоднорідність населення.не сприяло міцності держави і те, що в київській русі поруч зі слов’янами, що становили більшість населення, проживало понад 20 інших народів: на півночі й північному сході — чудь, весь, меря, мурома, мордва, на півдні — печеніги, половці, турки, каракалпаки, на північному заході — литва і ятвяги. більшість цих народів силою потрапили під владу київських князів або були ворожі їм.по-третє, зростання великого землеволодіння.у міру розвитку господарства і феодальних відносин зміцнювалося і велике землеволодіння. базуючись на натуральному господарстві, воно посилило владу місцевих князів і бояр, які, у свою чергу, прагнули економічної самостійності та політичної відокремленості.