Скласти казку про "як виникли поживні речовини"​

Ка́зка — це народно-поетичний або писемно-літературний твір про передбачувано вигадані події чи осіб, іноді за участю фантастичних сил, який має повчальну мету.

Казка «Червона шапочка», ілюстрація Вальтера Крейна, 1875 р.

Розрізняються народні казки, традиційні та початково усні, без достеменно відомого автора, та літературні, більш вільної форми, які створюються письменниками і поширюються в друкованих виданнях. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає як твір переважно чарівного, авантюрного чи побутового характеру з настановою на вигадку. В багатьох народних казках відображено минулі суспільні відносини та уявлення про світоустрій. У переносному значенні казка — вигадка взагалі, те, що не відповідає дійсності.

У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з народною казкою, що привернула значну увагу етноантропології. Крім того, чимало дослідників і письменників збирали народні казки та створювали їх основі нові. Серед таких постатей найбільш відомі Шарль Перро (Франція), брати Грімм (Німеччина), Олександр Афанасьєв (Росія). З українських такими є діячі XIX ст.: Іван Франко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Осип Бодянський; XX ст.: Агатангел Кримський, Вікторія Юзвенко, Петро Лінтур, Іван Березовський.

Вдруг из маминой из спальни(сущ,р.  кривоногий и хромой,  выбегает(глагол,наст.время,ед.число,3 лицо) умывальник(сущ,и.п.)  и качает(глагол, наст.время,ед.число,3 лицо)   головой(сущ,т.п.):   "если топну(глагол,буд.время,ед.число,1 лицо) я ногою(сущ,т.  позову(глагол,буд.время,ед.число,1 лицо) моих солдат(сущ,р.  в эту комнату(сущ,в.п.) толпою(сущ,т.п)  умывальники(сущ,и.п.) влетят(глагол,буд.время,множ.число,3 лицо)".