Чем отличается правление тюркского кагана от государства эфталитов​

Тюрский каганат:

• Средневековое государство, созданное племенным союзом тюрок

• Контролировало Маньчжурию, Монголию, Алтай, Восточный Туркестан, Западный Туркестан, Казахстан, Крым, Северный Кавказ.  

• Высшим правящих лицом и военачальником был каган.  

• Первом лицом после кагана был ябгу.

• Наследником престола – тегин.

• Высшими титулами были шад и эльтебер.  

• Судебные функции были у буюруков и тарханов.  

• Использовали оружие: луки со стрелами, копья, сабли, палаши, использовали броню всадника и лошади.  

• Гвардия кагана – Бури (волки)

• Основным занятием были кочевое скотоводство, охота на травоядных животных, промышленной добычу железа,  

• Зимовали на окраинах Или, Шу, Талас и Сырдарьи

Западно-тюркский каганат:

• Располагалось от Черного моря и Дона и до Тянь-Шаня и северо-восточной Индии

• После захвата китайцами страна разделилась на 2 части.  

• Каган был первым лицом в каганате, который избирался из аристократического рода (тюрк-ашина)

• Власть кагана: верховный владыка, правитель, военачальник, собственник земель, верховный судья

• Тегины были наследниками каганата

• Эльтеберы - правители подчинённых народов или племён.

• Судебные функции были у буйруков и тарханов

• Наместники кагана на завоеванных землях – тудуны

• Беки – правители родов и племен

• Таты были рабами, а кару-будун – зависимым населением

Огузский каганат:

• Занимали территорию современного Казахстана по Иргизу, Уралу, Эмбе, Уилу, Приаралье, долине Сырдарьи, Каратау и Чуйскую долину.

• Политическое объединение огузов (24 племени)

• государство разделялось на уруки и аймаки.  

• Главой государства был верховный правитель – джабгу (выбирались по своду торе из могущественных родов)

• Правители имели соправителей и советников.  

• Наследники правителя – иналамы, для воспитания которых назначались атабеки.  

• Жёны правителей - хатун

• военачальник — сюбаши - опирался на военный совет и активно вмешивался в политические события.  

• Власть была ограниченной советом крупной военно-племенной аристократии

• Была сложившаяся налоговая система в 10 веке

Кимакский каганат:

• Государство кочевников на территории современного Казахстана и Южной Сибири

• Государство основано древними тюрками

• Каганат делился на 12 уделов, во главе которых стояли управители.

• Власть кагана и управителей была наследственной.  

• Существовала система удельного землепользования (право давалось каганом, а владельцы обязаны были выставлять ему определённое количество воинов, организовывать сбор налогов и обеспечивать выполнение законов и порядка)

• Основной вид хозяйства – кочевое скотоводство, выращивали пшеницу, ячмень, рис, занимались металлургией, кожевенным делом, ювелирным искусством

Сходства:

1) Во всех государствах главой был каган

2) Управление в государствах разделено (было несколько ветвей власти, по крайней мере, судебные функции были у отдельного лица, не у кагана, функции у вождей племен, советников)  

3) Междоусобица за власть во всех государствах была главной причиной ослабления государства и захвата

4) Все государства основаны в результате объединения нескольких племен

5) Есть общие сферы хозяйства

6) Власть передавалась по наследству

Различия:

1) Разная территория

2) Во всех государствах разных племенной состав (теле, дулу и нушеби, 12 бузуков и 12 учуков, индоевропейские и финно-угорские племена, 7 племен)

3) Разная религия (тенгрианство, тотемизм, шаманизм, язычество, ислам)

4) Только в Кимакском каганате была система удельного землепользования

5) Не во всех каганатах каган и военачальник был одним лицом

6) Не во всех каганатах были наместники в завоеванных территориях, и завоеванные территории тоже не везде были

ответ:Тюркский каганат— крупное средневековое государство в Азии, созданное племенным объединением древних тюрок во главе с правителями из рода Ашина. Одно из крупнейших государств в истории. В период наибольшего расширения (конец VI века) контролировало территории Северо-Восточного Китая (Маньчжурии), Монголии, Алтая, Восточного Туркестана, Западного Туркестана (Средней Азии), Казахстана, Крыма и Северного Кавказа

Эфтали́ты — крупное племенное объединение раннего Средневековья (IV—VI века), создавшее обширное государство, в которое входили Согдиана и Бактрия (Средняя Азия), Афганистан и Гандхара (северная Индия).

ответ:Політичне становище українських земель у XIX ст.

Як уже зазначалося у попередньому розділі, наприкінці XVIІІ ст. українські землі, за трьома поділами Польщі, потрапляють під владу двох імперій - Російської та Австро-Угорської. Майже 150 років від кінця XVIІІ до початку XX ст. українці перебували під владою цих імперій: 80 % із них підлягали російським імператорам, решта населяли імперію Габсбургів. Так українці опинилися у складі політичної системи, що радикально відрізнялася від устрою, до якого вони звикли. Обидві імперії являли собою величезні територіальні конгломерати, численне населення яких складалося із етнічно й культурно різноманітних народів. За своїм політичним устроєм обидві держави були самодержавними монархіями. Проте режими цих імперій помітно відрізнялися: в Росії була абсолютна монархія, в Австрії - конституційна.

Українські землі у XIX ст. У Російській імперії царі користувалися необмеженою владою, чого не було у жодній країні Європи: ніде бюрократія не була такою деспотичною, поліція такою жорстокою, а народ таким безправним, як у Росії, Управління Росією здійснювалося без урахування відмінностей національного походження та історичних традицій багатьох інших народів імперії. Щодо України, то виходячи з того, що українці за мовою і культурою були близькоспоріднені з росіянами, царський уряд став розглядати її як невід'ємну частину Росії, що на деякий час "випадково" була відірвана від неї.

Австрійська імперія за політичним устроєм являла собою багатонаціональну імперію: конгломерат двох великих народів - австрійців і угорців, і ряд менших етнічних груп. Тут жодна нація чи народність не мала абсолютної більшості, тому жодна національна культура не була такою визначальною, як російська культура в царській імперії. Проте най впливовішою нацією були австрійці, а німецька мова переважала в армії і серед чиновництва. Становище українців в національному питанні було дещо кращим ніж в Росії, однак на всіх територіях західні українці терпіли тяжкий гніт своїх сусідів: у Галичині - поляків, Буковині - румунів, Закарпатті - угорців. Австрійський уряд мало робив для захисту українців.У своєму управлінні монархіями імператори спиралися насамперед на армію та бюрократію. Армія боронила, а при нагоді й розширяла кордони імперії.

Вона також забезпечувала внутрішній порядок. Бюрократія збирала податки (більша частина яких ішла на утримання її самої та армії), а також прагнула організувати суспільство у б, що найкраще відповідав інтересам імперії. Імперські бюрократи, які правили у ХІХ ст., вважали, що чим більшою кількістю законів і правил вони обкладатимуть суспільство, тим ліпше буде в ньому жити. ї хоч місцева верхівка й далі зберігала своє значення, проте важливі рішення, що визначали життя українців, все частіше приймали імперські міністри у далеких столицях.

~Україна під владою Російської імперії~

На початку XIX ст. Російська імперія була однією з найбільших у світі. Переважна частина українських земель (Лівобережна, Слобідська, Правобережна та Південна Україна) входила до її складу. З ліквідацією політичної автономії України наприкінці XVIII ст. царський уряд посилив колоніальний наступ на її землях, запровадив загальноімперську державно-політичну систему з її уніфікаційними методами управління.

Отже, головним чинником розвитку України другої половини XIX ст. стала реформа 1861 року. Саме вона створила умови для розвитку капіталістичних відносин в Україні. Значного розвитку набуває промисловість. В Україні сформувалося два промислові райони: центром важкої промисловості була Катеринославська губернія, а також міста Харків, Миколаїв, Одеса; центром цукрово-гуральної промисловості була Правобережна Україна (Київська, Подільська та Волинська губернії). В цей час бурхливо будуються залізниці: у 1866 - 1879 рр. прокладено 5 тис. км., а з 11-ї половини 90-х рр. їх уже прокладено понад 20 тис. км. Проте, якщо у Східній Україні йшов процес індустріалізації, то розвиток промислового виробництва у Західній Україні відбувався значно повільніше. Значно відставало від промисловості і сільське господарство.

Объяснение: :)