охарактеризуйте главного героя повести станционный смотритель используя приведенные цитаты. выразите своё отношение к герою.​

Самсон Вырин – бывший военный, на момент настоящего времени в повести поставлен станционным смотрителем, в городе Н. Бесхитростный и доверчивый мужчина, лет 50 в хорошей физической форме. В нём преобладает жизнелюбие, чувство юмора и любовь к выпивке.

Самсон не показан одиноким, уставшим или огрубевшим «изношенным» смотрителем, какими привыкли видеть путники его «собратьев по рабочему месту». Подбадривая своих собеседников, Самсон располагал к себе историями и застольными байками.

Главному герою отведена роль самая необычная и непростая из простых. Просто станционный смотритель – просто неприметная работа, о которой думают, как о «легкотне» практически о пустом месте. Привязывая это рабочее место к человеку, проезжие смешивают стереотипы с реальностью, стирая важность отношения к самой личности, совершенно забывая о том, что у человека, встречающего их в пути, заполняющего путевую карту, меняющего лошадей и отвечающего за комфорт и здоровье, течёт и меняется своя личная жизнь и теряется смысл той самой жизни.

Объяснение:

Дитинство поета було важким, хоча й благополучним.З тісної селянської хати виніс він найперш незрадливу любов до рідної землі та матері, до рідної пісні.У тій хатині почув він уперше і думи Шевченкові...

Та жилося родині Самійла Малишка не розкішне. Землі було дві десятини, а сім'я чималенька – тільки дітей одинадцятеро. Тож доводилося господареві і шевцювати, й на заробітки в Таврію ходити. От і малий Андрій пособляв чим міг. Ходив заможнішим по господарству помагати, грав на весіллях на гармонії, бо ж мав і талант музики. Підрісши, пішов у семирічку, потім навчався в медичному технікумі.ова.

Героями творів Малишка є "хлібороби й сівач робочі люди. Оживає в його творах й історична пам'ять народу. Постають із рядків циклу "Запорожці" славетні прадіди наші, які кров'ю своєю боронили рідний край від ворогів. Та це була тільки прелюдія. Патетичною симфонією, закличним звуком сурми лунає поезія А. Малишка в роки війни проти фашистських нападників. Для нього, як, власне, й для всієї літератури, це були роки високого злету. Тоді з'явились "Україна в огні" О. Довженка, "Слово про рідну матір" та "Жага" М. Рильського, "Любіть Україну" В. Сосюри. З-під пера А. Малишка вилилась пристрасна, пекуча й ніжна пісня любові до Вітчизни – "Україно моя". Ще напередодні війни він написав чудову ліричну поезію "Червоновишневі зорі віщують погожий схід...", де інтимне "ти може, мене й забула: не бачила стільки літ..." – тісно переплелося із суворо-солдатським: "Друзі ідуть полками, і я серед них – сурмач". Сином України, сурмачем, поетом і журналістом пішов А. Малишко на фронт.