Аналіз поезії "Балкон" Шарль Бодлер: (буду дуже вдячна, ів) Прамати спогадів, закоханих царівно,
Ти — все, чим я живу, ти — все, чим палко снив!
Ти пестощів красу згадаєш безсумнівно,
Палаючий камін і чари вечорів.
Прамати спогадів, закоханих царівно!

О вечори, що їх освітлював камін,
І ті, що в пелені рожевій, на балконі!
Я до грудей твоїх і до пругких колін,
Освідчившись тобі, тулив свої долоні.
О вечори, що їх освітлював камін!

Принадливі сонця в гарячі надвечір’я!
Широка просторінь, а серце б’ється — страх!
До тебе горнучись, княжно краси, повір, я
Вдихав, здавалося, твоєї крові пах.
Привабливі сонця в гарячі надвечір’я!

А ніч густішала, як кам’яна стіна,
Мій зір у пітьмі став зіницями твоїми.
Я подих твій спивав, о труто чарівна,
Торкався ніг твоїх я пальцями м’якими,
А ніч густішала, як кам’яна стіна!

Я воскрешатиму щасливі миті знову,
Себе вбачаючи лиш біля ніг твоїх.
Бо де ж я віднайду твою красу чудову,
Як не в душі твоїй та в обрисах струнких?
Я воскрешатиму щасливі миті знову.

Ці клятви, пахощі й цілунки без кінця,
Чи, заборонені, повернуться зі хлані,
Як підіймаються на небеса сонця,
Що омившись в океані?
О клятви, пахощі й цілунки без кінця!

„Шпага Славка Беркути“ — шкільна повість про непрості стосунки підлітків-однокласників, про пошук себе, дорослішання, розуміння людей та навколишнього світу. І хоча твір був написаний та виданий ще в 1968 році, проте проблеми, порушені Ніною Бічуєю, є гостро актуальними й зараз. Мені здається, письменниця добре знає дитячу психологію, уміє писати про те, що хвилює підлітків, тому читати її твір надзвичайно цікаво. Одна з основних проблем повісті, яка стосується кожного з нас, — значення дружби в житті людини.

Друзі потрібні кожному, без них набагато важче жити в такому неспокійному й непередбачуваному світі. їхня підтримка захищає нас від стресів та самоти, допомагає у важких життєвих ситуаціях. Справжні товариші — це люди, на яких завжди можна покластися, вони сприймають нас, якими ми є, уміють розділити з горе й радість.

У повісті показано дружбу між однокласниками — Славком Беркутою та Юльком Ващуком. Вони мешкають у Львові, знають одне одного давно й навіть сидять за однією партою. Але якщо Славко завжди робив усе, щоб підтримати товариша (наприклад, віддав йому взимку свою шапку, щоб приятель не захворів; навмисно програвав йому під час гри в шахи, аби друг порадів), то Юлько, здається, завжди ніби дозволяв із ним товаришувати. У підлітковому віці це призвело до конфлікту між друзями. Ярослав вважає, що Юлько став занадто зарозумілим, пихатим, невдячним, йому все дається легко без будь-яких зусиль. Сам же Беркута — борець, йому доводиться важко працювати: спочатку над тим, щоб перемогти хворобу, яка ледве не зробила його інвалідом, багато навчатися, наполегливо тренуватися, щоб досягти успіху. З іншого ж боку, Юлько Ващук переживає непростий період: він не має справжнього родинного тепла, ніхто не сприймає серйозно його захоплення малюванням. Проте в Беркути, на думку хлопця, усе в житті гаразд: той має підтримку від батьків, користується повагою однокласників, блискучо виступає на спортивних змаганнях і навіть потрапляє до молодіжної збірної.