Завтра сдавать. Прочитайте оду Пушкина "Вольность" (1817) и ответьте на вопросы
С ПРИМЕРАМИ ИЗ ТЕКСТА
" Какую цель ставит перед собой автор?"

"В чем он видит опасность и бесчеловечность тирании?"

"Какие страницы русской и мировой истории аллегорически представлены в Вольности?"

"Почему многие слова в стихотворении пишутся с заглавной буквы, и прежде всего - Закон?".

1.

Ода "Вольность" Радищева - это призыв народа к революции, к ниспровержению власти царя вообще, а у Александра Сергеевича она направлена лишь против ставящих себя выше любого закона "тиранов". Именно об этом пишет Пушкин ("Вольность").

2.

А.С. Пушкин в своем произведении-оде "Вольность", фактически выступил гением и пророком, изобличающим пороки, присущие власть держащим в человеческих обществах на все времена. -Власть повсюду он называет неправедной! -на все времена, обличает тиранию человека во власти властью, тиранию закона, тиранию Государственной машины, безжалостно уничтожающей все и всех на своем пути. Говорит о слабости, узников, пленников, упоминая "Неволи немощные слезы."

"А вы, мужайтесь и внемлите, Восстаньте, падшие рабы! "- призывает поэт общественность, и в то же в ремя с горестью отмечает, что «падёт преступная секира» предупреждая о пагубности революционного пути, и о невозможности поразить зло его же оружием, насилием и местью. Он предсказывает фактически судьбу России, падение СССР, построенного на революции. Взывая к миру, он просит человечество одуматься и обратить свой взор на главенство справедливости в обществах, опирающихся на Законы Божьи, но свободных в выборе

Лишь там над царскою главой

Народов не легло страданье,

Где крепко с Вольностью святой

Законов мощных сочетанье;

Где всем простерт их твердый щит,

Где сжатый верными руками

Граждан над равными главами

Их меч без выбора скользит

Именно о вольности выбора и о свободе, говорит нам великий поэт! А тиранам, он указывает на Законы Божьи и справедливость данную свышеИменно такое общество "справедливости законов", а не тираниии законов, Пушкин считает обществом будущего. Однако, такое общество невозможно, пока существуют тираны. И тут же поэт приводит нам пример, что таких тиранов (преступнных сообществ у власти) и их детей ждет жестокая кровавая кара. Таким образом, поэт предсказывает падение царизма в России, показывает тем кто у власти, какая их ждет учесть, если они не будут чтить Законы Божьи.

3.

Центральная тема  – протест против абсолютной монархической власти в России, почитание закона, утверждение вечных идеалов свободы, гуманности, равенства.

В своем стихотворении Александр Сергеевич вскрывает главную проблему общества образца первой половины 19 века – беззаконие, тиранию и вседозволенность правящих монархов. Он смело выражает свою гражданскую позицию, поскольку остро чувствует беззащитность простого русского человека перед властью.

Решение столь глобальной государственной проблемы Пушкин видит в установлении общего для всех закона, смысл которого заключается в равноправии людей всех социальных слоев общества.

Ода наполнена глубокими переживаниями автора, и является мощным призывом к самым решительным действиям. Это произведение – настоящий революционный гимн, побуждающий сделать жизнь лучше и справедливее.

4.

Для Пушкина честь и верность - это не просто Великие слова! Это - залог Великого Процветающего Будущего. Поэт считает, что только Закон - равный для всех - является истинным залогом политической свободы в стране. С самых первых строк Пушкин дает понять, что он уважает свободу и равенство народа. Он, как бы, "проповедует" его в своих стихотворениях.

Подробнее - на -

Объяснение:

В Країні Сонячних Зайчиків

Дід Маноцівник

Я мушу спитати тебе по секрету одну річ (щоб ніхто не чув):

— Як ти ставишся до рудих? Так, так, до рудих і веснянкуватих?.. Це для нас дуже важливо…

Ні, ні, я нічого не думаю, але, знаєш, трапляються іноді такі, що ото бігають за рудим хлопчиком або дівчинкою і дражняться противними голосами: "Рудий!", "Рудько!", "Пожежна команда!..".

Але тепер я знаю, що ти не такий, що ти справжній молодець і тебе спокійно можна вести у надзвичайну країну Ластовинію.

Ходімо!

Ось вона перед тобою — лежить на березі моря-океану, серед дрімучих лісів, синіх гір та золотих долин… Бачиш, які чепурненькі біленькі хати, які квітучі садки, яке дивовижне місто з візерунчастими вежами!.. Чудова казкова країна. І незвичайна.

Жителі її — ластовини — геть усі руді й веснянкуваті. Веснянкуваті чоловіки й жінки, веснянкуваті дідусі й бабусі, веснянкуваті діти. І не лише люди — звірі й птахи в цій країні також веснянкуваті: веснянкуваті коні й веснянкуваті корови, веснянкуваті горобці й ворони, веснянкуваті слони, ведмеді й крокодили, веснянкуваті кицьки й собаки. Мало того — навіть комарі й мухи веснянкуваті. (Тепер ти розумієш, чому я тебе питав, як ти ставишся до рудих і веснянкуватих?)

Люди в Ластовинії тихі, мирні й працьовиті. Ластовини здавна любили трудитися. Вони вирощували чудові садки, що родили всі ягоди й фрукти, які тільки є на світі. В цих садках росли навіть такі дерева, яких не було більше ніде, — цукеркові дерева, що двічі на рік рясно вкривалися смачними шоколадними цукерками.

Ластовини дуже любили дітей, тому й саджали ці дерева на втіху та радість малятам.

І, певне, саме тому в столиці Ластовинії Рудограді найбільшою і найважливішою спорудою, що стояла в самісінькому центрі міста, був величезний цирк. Такий величезний, що вміщав одразу всіх дітей країни.

Щонеділі для маленьких ластовинів там відбувалася грандіозна вистава аж у трьох відділеннях. До пізнього вечора на всю Ластовинію лунали тоді з цирку захоплені вигуки та веселий дитячий сміх. Не тільки діти, а й дорослі ластовини з усіх розваг найдужче любили цирк. Захоплення цирком було в цій країні, так би мовити, національною рисою. До речі, ти, мабуть, звернув увагу, що клоуни в цирку майжезавжди руді. І ти, звичайно, не догадувався, чому це так? Та тому, що клоуни — це ж здебільшого ластовини. Закінчивши циркову школу, найталановитіші коміки роз’їжджалися з Ластовинії по всіх країнах світу — працювати в цирках клоунами.

У Ластовинії вважалося, що найкраща, найкрасивіша і найдобріша людина тоді, коли вона весело й радісно сміється. Жарти й усмішка цінувалися тут понад усе. І найбільшим щастям було — дарувати людям сміх, радість…

Ластовинія завжди була вільною країною. І веснянкуватий народ не знав ні поневолення, ні гнобителів.

Та от одного разу в ластовинську бухту "Будь ласка", гостинно відкриту для всіх мореплавців, несподівано вдерлися чужоземні кораблі з чорними вітрилами. Це прибула військова флотилія з далекої заокеанської країни Хуліганії. Піратська армія хуліганців висадилась на берег і заполонила всю Ластовинію. Хуліганці почали грабувати й розоряти країну, знущатися з її жителів. Вони примусили їх день і ніч працювати і все, що виробляли ластовини, забирали й вивозили за океан, у свою Хуліганію.