Скандинавии зачем давали детям имена гертруда верное копье, Гельмвига шлем битвы, Родриго могучий славой, Роберт блистающий славой, Гонтран воинственный ворон, Бернард сила медведя​

Азо́вське коза́цьке ві́йсько  — військове формування, утворене російським урядом  1828  року з частини українських козаків  задунайської січі, що вернулися з османських володінь за ініціативою та на чолі отамана  йосипа гладкого, який очолював військо до  1853  року. як іррегулярне козацьке формування  російської імперії, створено указом від  27 травня1831  р оку. передумови виникнення

перед  російсько-турецькою війною  1828—1829  років 1  500 козаків поселено на узбережжі  азовського моря  і з них сформовано  окреме запорізьке військо. з початком російсько-турецької війни окреме запорізьке військо приєднано до російської армії, у складі якої воно брало участь у бойових діях як  дунайський козацький полк. кошовий отаман йосип гладкий

перші поселення до росіїпрапор, азовському козацькому війську  1 червня  1844  року

1831  року українських козаків імператорським указом поселено між річками  бердою,  кальчиком  і  азовським морем  укатеринославській губернії  (між сучасними  бердянськом  і  маріуполем) і заснувало дві  станиці  — микільську і покровську. згодом до війська прилучено  петрівський посад  і  село  новоспасівська. їм виділено 74 тисячі десятин землі. відтоді за цим військовим формуванням закріпилася назва азовське козацьке військо.

економіка

азовські козаки жили станицями, займалися  землеробством,  ,  скотарством,  бджільництвом. борошномельний та цегельний промисли відігравали допоміжну роль у господарстві козаків. з 1836 року азовцям дозволено торгувати і займатися промислами нарівні з  купецтвом  із записом в уставні торгові розряди з отриманням узаконених свідоцтв і сплатою відповідних податків. так оформилося торгове товариство азовських козаків. основним продуктом продажу іекспорту  була сільськогосподарська продукція, переважно  пшениця. азовські козаки показали свою економічну життєздатність.

військова служба

в мирний час команди азовських козаків на  баркасах  відбували берегову службу вздовж східних берегів  азовського  тачорного моря  — від  керченської протоки  до  міста  поті, для чого  1837  року з нього сформували  азовську козацьку флотилію. під час війни військо було зобов'язане виставляти морський батальйон для охорони та оборони узбережжя, піший козацький напівбатальйон і флотилію малих морських човнів для крейсирування вздовж узбережжя.

іння та підпорядкування

як елемент загальноімперської військово-адміністративної системи, азовське іррегулярне формування підлягало сенату на чолі з  імператором  і військовому міністерству. внутрішнє самоврядування виконував наказний  отаман  і військова канцелярія, центр якого містився в станиці петровській, а згодом  — у  маріуполі. у військових і цивільних справах  козаки  були підпорядковані  генерал-губернаторові  новоросії.

останні роки існування

з  1850-х років азовців почали примусово переселяти на  кубань. невдоволені цими діями імператорського уряду козаки підняли повстання, яке російські війська жорстоко придушили. на підставі указу від  11 (23) жовтня  1864  року азовське козацьке військо скасовано, а козаків переведено в селянський стан.

на момент скасування азовське козацьке військо мало 1699  кам'яних  і 4  дерев'яних  будинки, 2  церкви, 2 інструментальні заводи, 49 млинів та  вітряків, 2 рибні заводи, 15144 голів іх тварин і значну суму  грошей.

клейноди,  зброю,  флотилію  передано  кубанському козацькому війську.