Небайдужість Тараса Шевченка до долі України, осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу найточніше передано в рядку
А «Не вертаються три брати, // По світу блукають, // А три шляхи широ-
кії //Терном заростають»
Б «Думи мої, думи мої, // Ви мої єдині, // Не кидайте хоч ви мене //
При лихій годині»
в «Та неоднаково мені, // Як Україну злії люде // Присплять...»
г «В неволі виріс між чужими // І, неоплаканий своїми, // В неволі, плачучи,
умру»​

там вийде г

Объяснение:

вийде Г тому що він розповідає про свою неволю і як виріс між чужими як плакав за своєю Батьківщиною

в   селі ламанчі жив   чоловік. йому було   50 років. він назвав себе дон кіхот, і вважав себе справжнім лицарем (тому що він перечитав багато лицарських романів). гадавши ось так, він пішов подорожувати світом. і одного разу він вирішив переночувати в замку, хоч насправді це був звичайний будинок, в якому жив господар. і після таких одноманітних пригод врешті він повертається додому. але через деякий час знову вирушає у мандри. за час цієї подорожі він взяв участь в лицарському турнірі, де програв. і переможець цього турніру сказав дон кіхотові, щоб той повернувся додому, і більше ніколи не вважав себе лицарем.

коли дон кіхот повернувся додому, то він став пастухом, і за деякий час, він захворів і помер.